побачив ліворуч перед собою й праворуч позад себе широке, чітко окреслене море, а на ньому численні, вишикувані рядами й міцно заякорені військові кораблі. Праворуч виднівся Нью- Йорк, ми були в нью-йоркській гавані. Небо висіло сіре, проте рівномірно світле. Стоячи на відкритому всім вітрам місці, я крутився на всі боки, щоб нічого не пропустити. У бік Нью-Йорка мій погляд сягав трохи в глибину, в бік моря здіймався вгору. Потім я завважив, що вода довкола нас дибиться високими хвилями й на ній відбувається якийсь жахливий, чужоземний рух. Пригадую тільки, що за пліт нам служила величезна кругла зв’язка з довгих колод, кінці якої раз у раз пірнали - то глибше, то мілкіше, залежно від висоти хвилі - у воду, до того ж та в’язка на всю довжину перекочувалася з боку на бік. Я сів, підібгав під себе ноги, здригаючись від задоволення, просто-таки загрібся від насолоди в підлогу й промовив: «Це ж бо ще цікавіше, ніж рух на Паризькому бульварі».
12 вересня. Увечері в нас д-р Л. Ще один палестинський візитер. За рік до завершення практики з діловодства складає адвокатський іспит і їде з тисячею двомастами кронами (через два тижні) до Палестини. Каже, шукатиме місця в палестинському відомстві. У всіх цих палестинських візитерів (д-р Б., д-р К.) опущені очі, вони почуваються перед слухачами осліпленими, водять розчепіреними пальцями по столу, втрачають голос, ледь усміхаються й підтримують усмішку за допомогою краплі іронії. - Д-р К. розповідав, що його учні - шовіністи, тільки й розмовляють, що про маккавейців, і хочуть бути схожими на них.
Д-рові Шіллеру, як я помітив, я написав так охоче й добре тільки через те, що фройляйн Б. була - щоправда, два тижні тому - в Бреслау, і її дух там іще відчувається в повітрі; колись я частенько подумував про те, чи не послати їй через д-ра Шіллера квіти.
15 вересня. Заручини моєї сестри Валлі.
З глибин знемоги ми повстаємо з новою силою.
Темні постаті,
які чекають,
поки діти
виб’ються з сили.
Кохання між братом і сестрою - повторення кохання між батьком і матір’ю.
Передчуття єдиного біографа.
Дупло, що його випалив у нашому оточенні геніальний твір, - саме тс місце, де можна засвітити своє невеличке світло. Ось чому геніальне надихає, всіх надихає, а не тільки спонукає до наслідування.
18 вересня. Історії, що їх учора в конторі розповів Г. Муляр, який випросив у нього на путівці жабу й, тримаючи її за лапи, за три рази з’їв - спершу відкусив голову, потім тулуб, а тоді й лапи. - Найкращий спосіб убивати дуже живучих кішок: затиснути в дверях шию й потягти за хвіст. Його відраза до комах. Коли він був на військовій службі, вночі йому якось засвербіло під носом, він мацнув рукою і щось роздушив. Те «щось» виявилося блощицею, і її сморід переслідував його кілька днів.
Четверо з’їли гарно засмажену печеню з кіикцс, але тільки троє знали, що то було. Поївши, ці троє почали нявкати/однак четвертий не хотів вірити, аж коли йому показали закривавлену шкурку, він повірив, але не встиг вибігти й виблював, а тоді ще цілих два тижні тяжко хворів.
