Спокій Адама і Єви.
І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну - і зодягнув їх.
Гнів Божий проти сім’ї людської.
Двоє дерев,
необгрунтована заборона,
покарання всім (змій, чоловік і жінка),
перевага Каїна, якого він ще й дратує своїми словами.
Не буде Мій Дух перемагатися в людині навіки.
Тоді зачали були призивати Ймення Господнє.
І позаяк він жив богоугодним життям, не стало його - бо забрав його Бог.
3 липня. Перший день у Маріенбаді з Ф. Двері в двері, з обох боків ключі.
Три будинки, притиснувшись один до одного, утворили невеличкий двір. У цьому дворі в шопах ще були дві майстерні, а в одному кутку стояла висока гора маленьких ящичків. Однієї страшенно буряної ночі - через найнижчий із будинків пориви вітру забивали у двір дощові струмені - студент, що засидівся над книжками в мансарді, почув знадвору голосний стогін. Він підхопився й прислухавсь, але знов запала тиша, тривала тиша. «Мабуть, причулося», - мовив сам до себе студент і знов сів читати. «Не причулося», - склалися по хвилі самі собою літери в книжці. «Причулося», - повторив студент і, проводячи вказівним пальцем уздовж стривожених рядків, заходився давати їм лад.
4 липня. Замкнений у чотирикутнику штахетної огорожі, такому тісному, що в ньому можна було ступити лише один крок у довжину й один у ширину, я прокинувся. Є схожі кошари, до яких заганяють на ніч овець, але вони не такі тісні. Сонце світило просто на мене, і я, щоб захистити голову, притис її до грудей і присів, згорбившись, навпочіпки.
Який ти? Жалюгідний я. Дві дощечки прикручено до моїх скронь.
5 липня. Тягар спільного життя. Скріпленого відчуженням, співчуттям, похіттю, боягузтвом, шанолюбством, і тільки на самісінькому дні, можливо, - вузенький струмочок, що заслуговує називатися коханням, але шукати його марно, він тільки один раз зблиснув у мить однієї миті.
Бідолашна Ф.
6 липня. Нещаслива ніч. Неможливість жити з Ф. Нестерпність спільного життя з будь-ким. Не шкодувати через це; шкодувати, що не можна не бути самому. Але далі: безглуздо шкодувати, пристосуватися й нарешті розуміти. Підвестися з землі. Тримайся за книжку. Але якщо знов повернутися назад: безсоння, головний біль, скочити вниз із високого вікна, але на розм’яклу від дощу землю, удар об яку не буде смертельним. Без кінця-краю перекидатися з боку на бік, не розплющуючи очей, виставивши себе напоказ перед чиїмось відкритим поглядом.
Бачить тільки Старий Заповіт - про це більш нічого не скажеш.
