Сон про д-ра Г., він сидів за своїм письмовим столом, якось прихилившись і водночас нахилившись уперед, водяво-світлі очі, повільно й по-своєму виважено розвиває ясну думку, сам уві сні ледве дослухається власних слів, дотримується лише методики, що керує словами. Потім був також із його дружиною, вона несла багато багажу, гралася, хоч як це дивно, моїми пальцями, з її рукава було вирвано шматок грубої повсті, той рукав, дуже невеличку частину якого займали її руки, був наповнений полуницями.
Карла невимовно мало турбувало те, що його можуть висміяти. Що то були за хлопці й що вони знали. Гладенькі американські обличчя, всього дві-три зморшки, зате глибоко й горбкувато вкарбовані на чолі або з одного боку біля носа й рота. Вроджені американці, і щоб з’ясувати їхній тип, досить обстукати молотком їхні кам’яні лоби. Що вони знали...
У ліжку лежав тяжко хворий чоловік. Лікар сидів за столиком, приставленим до ліжка, й спостерігав за хворим, який, своєю чергою, дивився на нього.
- Ніщо не допоможе, - промовив хворий, так наче не запитував, а відповідав.
Лікар трохи розгорнув великого медичного довідника, що лежав скраю на столику, здалеку хутко зазирнув до нього й сказав, гучно згортаючи книжку:
- Допомога надійде з Бреґенца. -1 додав, коли хворий через силу звів докупи брови: - Бреґенц у Форарльберзі.
- Це далеко, - відказав хворий.
Візьми мене в свої обійми, це - глибина, візьми мене у глибину, не важишся тепер - хай потім.
Візьми мене, візьми мене, сплетіння глупоти і болю.
З кущів виступили негри. Довкола обвитого срібним ланцюжком дерев’яного кілочка вони пустилися в танок. Жрець сидів збоку, піднісши над ґонґом паличку. Небо застилали хмари, але дощу не було, стояла тиша.
Я ще ніколи не був близький із жінкою, крім як у Цукмантелі. Потім іще зі швейцаркою
13 липня. То відчинися ж. Виходь, людино. Вдихай повітря й тишу.
То була кав’ярня на мінеральних водах. Пополудні пішов дощ, не було жодного відвідувача. Аж надвечір небо вияснилось, дощ помалу вщух, і кельнерки заходилися витирати мокрі столики. Господар стояв під вхідною аркою, виглядаючи відвідувачів. І справді, лісовою дорогою вже підіймавсь якийсь чоловік. На плечах у нього був плед із довгими торочками, голова похилилась на груди, і з кожним кроком він, випроставши руку, ставив далеко попереду на землю палицю.
14 липня. Ісак зрікся своєї дружини перед Авімелехом, як ще раніше Авраам зрікся своєї дружини.
Плутанина з криницею у Ґерарі. Повторення одного вірша.
Гріхи Якова. Призначення Ісава.
