Щоденники 1910-1923

12  лютого. Мене завжди відштовхували не ті жінки, що кажуть: «Я тебе не люблю», а ті, що кажуть: «Ти не можеш мене любити, хоч би як того хотів, ти, на свою біду, любиш свою любов до мене, любов до мене не любить тебе». Тим-то не можна сказати, що я пізнав слова «я люблю тебе», я пізнав тільки тишу очікування, яку мали порушити мої слова «я люблю тебе», лиш це я пізнав, більш нічого.

Страх кататися на санках з гір, острах, коли треба йти по слизькому снігу, невеличке оповідання, яке я сьогодні читав, знову викликало давно забуту, але завжди напохваті думку, чи не став причиною мого занепаду все ж таки лише божевільний егоїзм, страх за себе, і то страх не за високе «я», а страх за найзвичайнісінький свій буденний добробут - так ніби я сам послав із глибини свого єства месника (характерно: права рука не знає, що робить ліва). У моїй конторі все ще живуть сподіванням, що моє життя почнеться аж завтра, а я тим часом уже дійшов до краю.

13  лютого. Можливість служити на повну силу.

14  лютого. Влада відчуття задоволення собою, моя безпорадність, коли я цього відчуття позбавлений. Не знаю жодної людини, в якої і те й те виявлялося б так виразно. Як наслідок, усе, що я вибудовую, ненадійне, нічим не наповнене; служниця, що забула принести мені вранці теплу воду, перекидає весь мій світ. При цьому прагнення до відчуття задоволення переслідує мене здавна й не тільки забрало в мене силу зносити щось інше, але й силу створювати це відчуття самому, воно без моєї участі створюється довкола мене, або я домагаюся його жебранням, слізьми, відмовою від важливішого.

15  лютого. Унизу хтось трохи поспівав, у коридорі трохи погрюкали двері - й усе втрачено.

16  лютого. Історія про розколину в льодовику.

18  лютого. Директор театру, який мусить створити все з самого початку сам, навіть спершу привести на світ акторів. До нього не пускають відвідувача, директор заклопотаний важливими театральними справами. Якими? Міняє майбутньому акторові пелюшки.

19  лютого. Сподівання?

20  лютого. Непомітне життя. Помітні невдачі.

25  лютого. Лист.

26  лютого. Згоден - з чим згоден? з листом? - що в мені є можливості, очевидні можливості, про які я ще не знаю; тільки б знайти дорогу до них і, знайшовши її, зважитись! Це означає дуже багато: можливості є; це означає навіть, що негідник може стати порядною людиною, людиною, щасливою від того, що вона порядна.

Фантазії твого напівсну останнім часом.

27  лютого. Пополудні сон нікудишній, все перемінилося, до мене знов підступила біда.

28  лютого. Вигляд на вежу й блакитне небо. Заспокоює.

1 березня. «Річард III». Знепритомнів.

5  березня. Три дні в ліжку. Невеличне товариство біля ліжка. Поворот. Утеча. Цілковита поразка. Весь час замкнена в кімнатах світова історія.