значно швидшими темпами і можуть стати реальністю вже у 2015 році.
Логіка цих процесів наступна:
По-перше, світова економічна криза, яка б’є по найбагатшим і найбіднішим країнам, змушує останні зі значно більшою силою виплескувати на Європу нові хвилі мігрантів. Натиск на греблю ЄС збільшується, і через тріщини та дірки протискується все більша кількість «нових європейців». Можна прогнозувати ще більше стрибкоподібне зростання кількості мігрантів на протязі декількох років. Це пов’язане з очікуваною світовою продовольчою кризою, яка викличе справжній голод на величезних просторах Азії та Африки. Тоді мігрантів буде гнати в Європу не бажання покращити свій рівень життя, а страх перед страшною голодною смертю, а це значно більший стимул.
По-друге, до збільшення кольорових штовхає сама «логіка капіталу». В умовах кризи капіталістам треба максимально скоротити витрати на виробництво. При цьому капісталіст не збирається різко скорочувати свої власні прибутки. Це означає, що потрібно скоротити високі зарплати і соціальні пакети своїх робітників. Заміна європейських робітників дешевою мігрантською робочою силою, яке не вимагає жодних соціальних гарантій (пенсій, відпусток, преміальних, лікарняних тощо) – ось за логікою капіталу панацея від усіх бід. Вже зараз лунають висказування деяких європейських та російських політичних діячів про те, що «...приплив іноземної дешевої робочої сили дисциплінує вітчизняних робітників, розбещених високою зарплатнею».
Безумовно збільшення іншорасової частки населення до 25-30 % призведе до етнічного хаосу, розкладання держави та соціальних інститутів. Збільшення етнічної злочинності, вихід її на новий рівень організації і потужності (кримінально-партизанський), перші більш- менш помітні внутрішні територіальні завоювання етнічних груп (по типу арабських кварталів Парижу, турецьких в Кьольні, в’єтнамських міських і татарських сільських районів України – але в значно більших масштабах) – все це передумови для початку етнічної громадянської війни. [За визначенням Гійома Фая (Guillaume Faye) «Етнічна громадянська війна» - це серьйозні зіткнення корінних європейських народів з колонізаторами-інородцями, в основному африканського і мусульманського походження, котрі можуть початися спочатку у Франції та Бельгії на початку ХХІ століття].
Етнічна громадянська війна може бути виграна корінними європейцями тільки під знаменом Нових Правих Національних революцій.
А тому світова економічна криза і етнічний хаос спричинять величезний психологічний злам білих націй. На смітник будуть відкинуті ідеї інтернаціоналізму, лібералізму, капіталізму, на зміну їм повинні прийти сталеві ідеї Національної спільноти, ієрархії, порядку, соціальної справедливості.
МОВА І РАСА - ПЕРВИННІСТЬ ПИТАННЯ
Українському соціал- націоналізму не притаманне розбиття національних завдань на першорядні та другосортні. Не стали б ми цього робити і в питанні збереження і розвитку наших Раси та Мови. Однак постійні закиди нашій Організації у „вузьколобому расизмі” з боку націонал-лібералів, висунення ними мовного питання як ключового, нехтування расовою проблематикою – змушують нас вказати ієрархію національних потреб.
З інтерв’ю „української зірки” Ані Лорак:
„– А как ваши родные отнеслись к Мурату[турок - коханець співачки]?
– При первом знакомстве папа принял его не сразу, потому что он у нас националист. И когда Мурат пробовал на ломаном русском о чем-то с ним поговорить, папа спрашивал: „А коли ти вивчиш українську?” И в следующий приезд Мурат уже говорил ему: „Добрий день, як себе почуваєте? До побачення”. Папе это очень понравилось, и вторая их встреча была уже теплее – он говорил ему: „Сину мій”.”
На цьому потворному прикладі можна побачити як легко мовний націоналіст може „прийняти” у свою родину і Nацію – людину іншої крові, ментальності, культури. Змішати свої гени з генами іншої породи людей.
Подібні приклади змушують нас задати собі питання про ієрархію расового і мовного питань для Української Nації. І немає більш яскравої різниці між новим соціал- націоналізмом і ліберальним націоналізмом як у ставленні до питань Раси і Мови.
Український соціал-націоналізм вважає Українську Nацію кровно-расовою спільнотою. Польові антропологічні дослідження професора Дяченка показали, що українці зберігають всі основні риси кроманьйонського населення України, тобто існують як незмінний расовий тип щонайменше 40 тисяч років. Раса є всім для націотворення – Раса це основа, на якій виростає надбудова у вигляді національної культури, яка знов-таки походить від расової природи народу, а не від мови,
