Панченкових. Обидва свідки заявляли, що чули такі слова лихі, але не доносили «по простолюдству». З переляку на допитах дуже плутали обидва свідки, і кі- нець-кінцем Обоянський повітовий суд ухвалив і Панченка, і свідків покарати кнутом і заслати вічно на каторжну роботу, вирізавши попереду ніздрі і поставивши на щоках і лобі відповідні штемпельні знаки.
Присуд і вся справа пішла на затвердження до п» ршого департаменту Курської палати суду і розправи.
Знову в Курську почались допити, зведення віч-н і-віч, і, кінець-кінцем, справа дійшла на розгляд самого Паї іа.
Знову таки мусили і свідки, і донощик, і обвинуї ічений під вартою мандрувати до Петербурга, де вже восени в Тай- ній Експедиції відбулася ціла низка допитів.
Як і слід було чекати, опинилися на засланні і свідки, і обвинувачений.
Що ж до донощика, то уряд запропонував поміщикові, молодому Переверзєву, віддати його в салдати. Той погодився на таку пропозицію, і опинився бунтівливий кріпак у тогочасній павлівській армії з її страшною муштрою, повсякчасними бійками, шпіцрутенами, фухтелями і т. ін. Опинився ще в гіршій ситуації, ніж був доти. З кріпака перетворився в салдата.
Незабаром помер Павло І, задавили його власні ж двірські офіцери за згодою сина його Олександра, що став тепер за царя.
Почали вертати з заслання, з Сибіру осіб, винних у лихих словах проти задавленого царя. Та змогли вернути тільки одного із свідків Позднякова, а вже ні старого Панченка, ні другого свідка знайти не змогли. Загинули вони десь безвісти на засланні.
ПРО АВТОРА
Народився Микола Васильович Горбань 8 грудня 1899 року у селі Микільському Константиноградського повіту на Полтавщині в сім'ї земського учителя. Закінчив Харківський університет (тоді — інститут народної освіти), у 1921 -1924 рр. навчався в аспірантурі на кафедрі історії України, з 1925 до 1930 року був науковим співробітником цього ж університету. На початку 30-х рр. працював у Харківському інституті української культури і якийсь час — в Українському науково-дослідному інституті сходознавства. Займався науковою працею, читав студентам курси історії України, історіографії, палеографії, історичної географії України.
Заарештований у 1931 році, М. Горбань був висланий спочатку до Алма-Ати (1932-1934), а з 193 5-го — в Сибір (Тобольськ і Омськ). З лютого 1960 р. жив у Ташкенті, викладав латинську мову в Казахському державному медінституті, був науковим співробітником Казахського центрального архіву, Тобольського і Омського історичних архівів, учителем середніх шкіл Омська, викладачем кафедри історії СРСР Омського педінституту. У 1946 р. захистив кандидатську дисертацію «Волнения крестьян духовных вотчин Тобольской епархии в XVIII в.», яка надрукована в «Ученых записках» Омського педінституту (вип. 4. — Омськ, 1949. — с. 75-195). 3 1960 р. М. Горбань завідував кафедрою мов Ташкентського медінституту, викладав ла- ганську. Реабілітований Верховним Судом Казахської PCP 1960 р.
У 20-х pp., живучи у Харкові, Горбань надрукував близько ста наукових праць із джерелознавства, історії козацтва та визвольних рухів України XVII — поч. XIX ст. Серед них: «Кілька уваг до питання про автора «Истории Руссов»
