докладність посилені літературною повнокровністю. Це, гадається, особливо «горбанівські» тексти. Тут сконденсовано найпитоміші прикмети таланту Миколи Горбаня.Здається, ніхто в нас так вичерпно не писав про діяльність страхітливої Тайної Канцелярії та Малоросійської колегії. Про всі репресії українства, які чинилися ними над нашим беззахисним народом, що потрапив у колоніальне провалля. Багатьом його синам довелося пережити (або не пережити) нелюдські тортури і брутальні приниження.
Не маю жодного сумніву в тому, що ця книжка матиме вдячного читача не тільки з-поміж істориків, студентів чи вчителів. Вона справді буде цікавою всім допитливим людям з усієї неоглядної армії читачів.
ВСТУПНЕ СЛОВО
Від давніх, далеких, давно забутих днів до нас дійшли пожовклії, порохом віків укриті папери. Багато сторінок минулого воскрешають вони, багато давно зниклих постатей стає перед нами, оживає життя давнє, тогочасне, оживають люди тодішні з їхніми радощами й болями, з їхніми мріями, з їхніми сподіваннями.
Оживає давнє життя тогочасне, і страшні картини іноді розстилаються перед нами, жахні малюнки минулого стають в уяві... І, може, одні з найстрашніших сторінок малюють справи страшної на всю Росію XVIII віку Тайної Канцелярії. Ці справи, що лежать тепер на схованці в Москві в Древлехранилищі, і взяті за підставу для тієї низки істори- ко-побутових нарисів, що і подаються в цій книзі...
Що ж таке була Тайна Канцелярія, що вона робила, чому її так боялись та які стосунки мала вона до України — ось на ці питання й даємо відповідь у цьому вступному слові.
Полтавський розгром шведського війська, погром мазе- пинської української старшини широко розчинили двері московському торговельному капіталові в його наступі на Україну. Козацький старшина, що намагався сам будувати свою державу — Гетьманщину, де б старшина козацький панував так, як у Польщі шляхтич, козацький старшина, що перетворювався, поневолюючи широкі маси селянські, в українського шляхтича, тепер мусів дати місце в Україні своєму конкурентові — російському дворянинові й купцеві. З 1709 року в Україні швидше йшов процес перетворення України в звичайнісіньку російську провінцію, а поруч із цим козацька старшина, зрікаючись думки боротися проти свого північного конкурента, хоч і клясово рідного брата — російського дворянина, невпинно перетворюються в «благороднеє малороссійское дворянство» невід’ємну й неподільну частку всього російського дворянства.
Як відзначають дослідники українського права, з другої чверти XVIII віку помітно величезний вплив російських способів боротьби з злочинами, великоросійське карне право широко ввіходить до вжитку в Україні.
Та надто це треба сказати про кари державних злочинців в Україні XVIII віку, особливо злочинців, винних в образі чести царевої, в лихих замірах проти царя, в негожих, лихих словах...
Стара Гетьманщина XVII віку не створила спеціальних форм судочинства для «злочинців», винних у лихих замірах проти носія вищої влади в Україні — гетьмана. Як відзначає той таки дослідник Слабченко, «деяким іншим видам злочинів у Малоросії зовсім не було місця. Такі є злочини, спрямовані на те, щоб одібрати престол, щоб усунути невгодного гетьмана. Кожен міг зібрати партію невловоле- них ясновельможним, зібрати раду й на ній обрати нового гетьмана більшістю голосів. Гетьмани з невдахами-змовця- ми, звичайно, не соромилися розправлятися»...1 Приміром, Богдан Хмельницький при нагоді вдавався до звичайних азіатських способів: конкурентів своїх наказував потай стратити... Виговський теж кількох галицьких старшин, «на котрих имел неякійсь подзор о неприязнь ку себе», теж стратив... 1 таких прикладів можна навести чимало, як і всіляких кар за образу гетьмана. Але все залежало від реального співвідношення, а не було стрункої, добре організованої системи... Це ж можна сказати й про кари злочинців, винних у лихих замірах та словах
