А Санька, незважаючи на ту пізню пору, і не спав. Дрімав собі, одним оком в телевізор втупившись, де фільм про Голодомор показували “Жовтий князь”. Як побачив фари, та почув гальма, то враз очуняв, а як застукали у двері, то пішов і відкрив. Бачить друзі – Колька Малуха та Вадік Довганюк стоять перелякані та починають якусь пургу нести, що так і отак, знайшли якогось чувака посеред дороги, який каже, що ти йому у сраку пляшку від пива засунув за те, що він до твоєї сестри малолітньої приставав! Що за хуйня!? Пішли розбиратися. А й справді – лежить у машині лисий, голий хлоп, із жопи кров ллється, так, що вже калюжа така пристойна натекла, трусить його усього, а воно падло й каже, що він пожартував, і усю ту історію із сестрою і братами вигадав, бо не знав, що оті люди в машині Сашка Гордієнка друзями виявляться, а пляшку ту він сам собі у жопу запхав, бо якийсь там масаж робив. Короче, пурга така, що йоб його мать! Гуморист, б ля, Євгеній Пєтросян! Хлопці і питають: “То що робити, Саня? Ми ж думали, що то ти йому пляшку у сраку запхав, бо характер твій крутий знаємо, а як він до міста добереться і розкаже ментам, то тебе пов’яжуть. А на хріна воно тобі треба? То краще його у ліс вивезти та й закопати. А коли то не ти зробив, то що тепер з ним робити? Короче, пішли до Сані в хату, бухнули самогонки, запили “Живчиком” і порішили чувака просто в поле вивезти та й кинути. Хай сам собі вибирається. А Санька, прихопивши свій обріз, погодився з друзями на “рибалку” у Забірря поїхати, бо не втрачати ж рибу і снасті? Про ту штуку баксів, що у лисого в машині взяли, Саньку не казали. Менше знає – краще спить! Як задумали, так і зробили. Лисого мудака викинули прямо в полі з ключами від машини, метрів за п’ятсот від дороги, майже у тому місці де й знайшли. Все канючив: “В Київ! В Київ до лікарні!” Ага, зараз! Розігналися! Ти людину ледь не під статтю підвів, а ми його – рятуй! Хуюшки! Як витягали з машини, то рота йому ганчіркою старою заткнули, щоб не волав на усе село. Так він, здається і не волав вже, бо знепритомнів. А як вже сідали до
УАЗу, то отією осокою, що її Колькина мама до Трійці нарізала та й в машині забула, кровіщу з салону повимітали, а віник отой закривавлений Санька тому підору, що на нього наговорював у сраку вставив! Ну чистий “пєтух” полупився! А що не так? Бо “пєтух” він і в Афрікє “пєтух”!
Отака історія! Така, бля, вічна молодість! Хочте вірте, хочте ні! Але, якщо вже зайшла мова про півнів, то тут треба сказати, що найкращий півень у селі був у Ірки Доро- шенчихи, у якої позаторік теля з двома головами народилось. Пам’ятаєте? Якраз на “гробки” то було, після Великодня, коли у Паніки автослюсаря, собаки малу покусали, так він їх усіх узяв та й постріляв. І такий же ж був красень той півень, що Жорою звався, – перший парубок на селі. Сам рудий, з білою грудкою, хвіст чорний із сизими переливами, гребінь червоний, масний, півока закриває, а як підніметься, то що зірка рубінова на кремлівській башті засяє! А забіяка такий, що тільки із хворостиною повз нього проходити і можна. Як бува, кинеться на людину зненацька, так ледь очі не виклює, так підлітати вмів! Зарізати б його, падлюку, за оту задиркуватість, бо скільки дітей вже налякав, але шкода. Курок топче, що той Казанова, і несуться ж після нього гарно. А співає як! Влітку перший раз рівно о третій, коли ще темінь на дворі така, хоч око вийми. Справедливо люди мудрі кажуть, що ніч найтемніша перед світанком. Другий раз рівно через годину. Ну і третій раз, як сонечко от-от з-за обрію вже встане. А за ним і інші йівні голосити починають, тільки Жора все одно найкращий!
