Побачивши прямо посеред полів припарковану біля узбіччя червону БМВ, “янголи” зупинилися біля неї. “Ні хуя собі, а хто її отак вночі кинув посеред поля?” – збивши на потилицю фуражку чисто гіпотетично запитав “янгол” голосом Жмаченка. “Та хуй його знає, таваріщ старший лейтенант, зараз по базі перевіримо – відповів більш досвідчений “янгол”, отой, що був Квач, обходячи машину кругом і світячи ліхтариком у вікна. – Ох ні хуя ж собі, та тут же ж крові повно!” “Де?” – аж підскочив на місті “старшой”. “Та оно і в салоні на задньому сидінні, а оце ні хуя собі! Уся ганчірка в крові! – надибав Квач променем скривавлений рушник, що лежав трохи осторонь дороги”. “Піздец, Вітька, викликай “Беркут” та “швидку”! Ну ми, блядь, вляпалися! Ні хуя собі, у нас в районі таке...” – з тими словами один з “янголів” чкурнув до патрульної машини і зв’язавшись по рації з головним постом, “запросив підмогу”. Поки чекали на “Беркут”, сталася ще одна цікава подія. Хвилин за п’ять, коли “янголи”, прикидаючись ментами, типу курили, та щоб не палити дарма бензин заглушили мотор у патрульній білій “Ладі”, то з боку поля почули крізь відкриті вікна далекий чи то крик чи то свист, словом, якийсь неприродній звук. “Тихо!” – підняв угору палець той, що удавав Жма- ченко. За якусь мить звук повторився знову. Це, здається був звичайний людський крик, тільки дуже далекий і зовсім неголосний. “Хтось кричить! Десь там в полі...”. І знову напружена тиша, а потім вже знайомий звук. “Точно кричить! Бери ліхтар, пішли подивимось... Пістолет дістань про всяк випадок”. В полі метрів за триста від траси, вони знайшли зовсім голого, лисого скривавленого чоловіка, який звиваючись курною дорогою усім тілом, з останніх сил повз у бік патрульної машини, благаючи про допомогу. Коли ж за десять хвилин на місце події з Василькова прибули два джипи до зубів озброєних “Беркутівців” у бронежилетах, а вже за ними й швидка допомога, то “янголи” вже володіли усією необхідною інформацією. “У хлопця в дупі розбита пляшка від пива. – Доповіли вони майору Хмарі, що командував загоном. – Зробили то троє плисак, один з яких зветься Олександр Гордієнко. Зникли з місця події чи то на темно-сірому, чи то зеленому УАЗі, типу “вєтєрінарка” з фургоном, держномери “01 666 КВ”, перед тим викравши з бардачка БМВ тисячу доларів США”. Цієї інформації було достатньо, щоб у всьому району бійцями спецпідрозділу “Беркут” було миттєво оголошено операцію “Перехват”. Коли ж машини “беркутівців” і швидкої допомоги увімкнувши сирени чкурнули у бік Василькова, янголи перезирнулися, засміялися одне до одного, і, сівши у білу “Ладу”, розчинилися у тому боці неба, де на сході вже з’явилася тоненька сіра смужка, віщуючи наближення Великого Свята.
