вбранні, в якому він був у день весілля. Тільки тепер вона помітила, як постарів її чоловік.
Ти вбрався, мов на якусь велику подію, — зауважила жінка.
А цей похорон і є велика подія, — сказав полковник.
За багато років це був перший небіжчик, що умер своєю
смертю.
Розгодинилось після дев'яти. Полковник уже збирався вийти, коли жінка схопила його за рукав.
Зачешися, — сказала вона.
Він спробував пригладити роговим гребінцем цупке сиве волосся. Але марно.
Я, мабуть, схожий на папугу, — зауважив він. Жінка пильно його оглянула. Подумала — ні. Полковник не був схожий на папугу. Це був сухорлявий чоловік з міцними кістками, ніби позґвинчуваними в суглобах. Якби не жваві очі, він би скидався на витягнений з формаліну експонат.
У тебе непоганий вигляд, — сказала вона і додала, коли чоловік виходив з кімнати: — Запитай лікаря, чи ми не дуже йому набридли.
Вони жили на околиці селища в хаті, критій пальмовим листям, з облупленими стінами.
Було ще вогко, але дощ перестав. Полковник спустився покрученою вуличкою до майдану. Вийшов на центральну вулицю й здригнувся. Скільки сягало око, селище потопало в квітах. Жінки в чорному, сидячи біля дверей домівок, чекали на похорон.
Коли він дійшов до майдану, знову припустив дощ. Хазяїн більярдної з дверей побачив полковника й гукнув, простягаючи руки:
Полковнику, зачекайте, я винесу вам парасольку...
Полковник відповів, не повертаючи голови:
Дякую, мені й так добре.
Похоронна процесія ще не вийшла. Чоловіки, вдягнені в біле, з чорними краватками, розмовляли біля дверей під парасольками. Один побачив полковника, що перестрибував через калюжі на майдані, й гукнув:
Йдіть сюди, друже!
Дякую, друже, — відповів полковник. Але не прийняв запрошення, а пішов прямо до небіжчикової хати, щоб висловити співчуття його матері. Перше, що він відчув, — це пахоші сили-силенної квітів. Потім — задуху. Полковник спробував пропхатись між людьми, що товпилися в спальні. Тоді хтось поклав йому руку на плече і проштовхнув далі повз скорботні постаті до небіжчика — на обличчі в того різко випинався ніс із широкими ніздрями.
Біля труни сиділа мати й відганяла від неї мух віялом, сплетеним з пальмового листя.
