До того часу знайдуться старі, — припустив Дамасо.
Дон Роке задоволено оглянув столики.
Не знайдуться, — відповів він, витираючи піт рукавом. — Вони тримають негра без їжі ще з суботи, і він не каже, де вони. — Він пильно подивився на Дамасо крізь запітнілі окуляри. —Я впевнений, що він кинув їх у річку.
Дамасо закусив губу.
А двісті песо?
І тих нема, — сказав дон Роке. — У нього знайшли лише тридцять.
їхні погляди зустрілися. Дамасо не зміг би пояснити свого відчуття, так ніби він і дон Роке — спільники.
Того вечора, перучи білизну, Ана здалеку побачила, як він вертається додому, по-боксерськи підстрибуючи. Слідом за чоловіком вона зайшла до хати.
Все в порядку, — сказав Дамасо. — Старий зовсім змирився, навіть замовив нові більярдні кулі. Головне зараз — перечекати, щоб усі заспокоїлись.
А негр?
Ет, дурне, — відказав Дамасо, здвигнувши плечима. — Якщо у нього не знайдуть більярдних куль, то відпустять.
Після вечері, сидячи на ослінчику біля хвіртки, Ана й Дамасо гомоніли з сусідами, поки не стих гучномовець кінотеатру. Як вкладалися спати, Дамасо збуджено заговорив:
Обміркував я ще одну річ. Будуть у нас грошенята.
Ана зрозуміла, що думку цю він плекав іще з вечора.
Ходитиму по селах, — продовжував Дамасо. — Крастиму кулі в одному залі і продаватиму в іншому. По селах скрізь є більярдні зали.
Доки тобі не заженуть кулю в лоб.
Ет, дурне, — сказав він. — Так буває тільки в кіно. — Він стояв посеред хати, захлинаючись своїми планами. Ана з байдужим виглядом роздягалась. їй було шкода чоловіка.
Куплю собі от стільки одягу, — Дамасо окреслив пальцем у повітрі уявну шафу, — на всю стіну. А крім того, ще й п'ятдесят пар взуття.
Хай тебе бог почує, — мовила Ана.
Дамасо серйозно глянув на неї.
