Картину він дивився неуважно, уривками, а під кінець фільму зовсім утратив терпіння.
Коли так, доведеться десь красти.
Ана змовчала.
Вдарю по голові першого-ліпшого, — шепотів Дамасо, проштовхуючи її між людей до виходу. — Заберуть тоді в тюрму, як убивцю.
Ана силувано усміхнулась, але була непохитна. Вранці Дамасо одягався удавано швидко, з загрозливим виглядом. Тільки й процідив крізь зуби:
Більше ти мене не побачиш.
Ана стрималась, хоч уся тремтіла.
Дуже налякав, — гукнула вслід.
Цілісінький день він просидів у більярдному залі. Якась компанія грала в карти. З ранку і до обіду ще сходилися люди. Та було ясно, що заклад цей утратив свою привабливість. І лише надвечір, коли почався репортаж, у залі заюрмилися слухачі. Аж ось замкнули й салон, і Дамасо незчувся, як опинився на безлюдному майдані. Він брів по вулиці, рівнобіжній пристані, приваблений здалеку веселою музикою. На другому кінці вулиці була величезна танцювальна площадка, прикрашена вицвілими гірляндами з кольорового паперу. В глибині, на дерев'яному помості, грав оркестр.
Дамасо примостився біля стойки. Музика скінчилася, і хлопчик, що грав на тарілках в оркестрі, збирав гроші серед тих, які щойно танцювали. Якась дівчина покинула свого партнера в центрі залу й підійшла до Дамасо.
Як справи, Хорхе Негрете?
Дамасо запросив її сісти біля себе.
Напудрений бармен з гвоздикою за вухом запитав фальцетом:
Що будете пити?
Дівчина питально глянула на Дамасо:
Що будемо пити?
Нічого.
Я заплачу.
Не в тім річ, — сказав Дамасо. — Я голодний.
Шкода, — зітхнув бармен.
Вони пройшли до буфету. Дівчина була тенд'тна й видавалася зовсім молоденькою. Попоївши, Дамасо пішов слідом за дівчиною до її кімнати, що була десь у закутку подвір'я, коло стайні. На ліжку, сповите в строкате ганчір'я, лежало немовля.
