Дівчина взяла дерев'яний ящик, обережно переклала туди дитя й поставила ящик на підлогу.
Його з'їдять там пацюки, — сказав Дамасо.
Не з'їдять, — відповіла дівчина. Замість червоної сукні вона вдягла іншу, з глибоким вирізом.
Хто його тато? — поцікавився Дамасо.
їй-богу, не пам'ятаю, — мовила. І вже від дверей: — Я миттю повернуся.
Дамасо почув, як клацнув замок. Лежачи на спині, одягнений, він палив цигарки й незчувся, як заснув. Коли прокинувся, кімната, сповнена звуками музики, видалась більшою. Дівчина роздягалася, стоячи напроти ліжка.
Котра година?
Скоро четверта, — відповів Дамасо. Дівчина лягла, уважно дивлячись на нього; розстібуючи ґудзики, вона відводила очі. Дамасо зрозумів, що вона багато випила. Потягнувся був гасити лампу.
Нехай горить, — сказала вона. — Я хочу бачити твої очі.
На світанку в кімнату долинули звуки пробудженого села. Заплакало дитя. Дівчина взяла його в ліжко, погодувала груддю, мугикаючи якусь нудну пісню, поки те не заснуло. Дамасо не помітив, як десь біля сьомої години дівчина вийшла з хати і повернулася без дитяти.
Люди йдуть до пристані, — сповістила вона.
Дамасо здалося, що цієї ночі він спав не більше години.
Чого?
Подивитись на негра, що вкрав більярдні кулі. Сьогодні його відвозять.
Дамасо запалив цигарку.
Шкода його, — зітхнула дівчина.
Чому шкода? Ніхто його не примушував бути злодієм.
Дівчина якусь хвилину міркувала, похиливши голову йому на груди, і зовсім тихо вимовила:
Це був не він.
Звідки ти знаєш?
Тієї ночі, коли обікрали більярдну, негр був із Глорією і весь наступний день аж до ночі сидів у її кімнаті. Потім казали, ніби його схопили в кіно.
Глорія може це засвідчити в поліції?
