Відкрий рота.
Дамасо похитав головою.
Це для жінок, — сказав він. — Чоловіки такого не їдять.
Щоб підвестись, він мусив спертися на стіл руками. Хитаючись, він спробував устояти на ногах. Нараз перед ним з'явився хазяїн.
Це тобі коштуватиме дев'ять вісімдесят, — сказав він. — Тут не державна контора.
Дамасо відсторонив його.
Терпіти не можу отаких...
Хазяїн схопив його за рукав, але по знаку, що подала дівчина, відпустив, кажучи:
Дурній голові невтямки, де впаде.
Дамасо вийшов, ледь тримаючись на ногах. Місяць над річкою і таємничий блиск води променями прорізали його свідомість і зникли. Якесь підсвідоме чуття п'дказувалойому, що з цієї миті він мусить слідкувати за кожним своїм рухом. Тихенько штовхнув він двері, щоб не скрипнули завіси. Ана почула, як він одчинив скриню. Повертаючись до стіни, вона зрозуміла, що чоловік не роздягався. Якесь раптове передчуття змусило її сісти на ліжку. Дамасо стояв біля скрині, тримаючи в руках ліхтарик та згорток із більярдними кулями. Він приклав пальця до уст. Ана зіскочила з ліжка.
Божевільний, —казала вона, замикаючи двері на засув.
Дамасо поклав у кишеню ліхтарик, ніж та терпуг і пішов на неї, притискаючи до себе згорток. Ана притулилась спиною до дверей.
Поки я жива, ти звідси не вийдеш, — повторювала вона.
Одійди, — сказав Дамасо.
Ана вхопилась обома руками за одвірок. Вони люто дивились одне одному в очі.
Баран упертий, — вимовила Ана. — Дав тобі бог очі, та не дав розуму.
Дамасо схопив її за волосся, скрутив руку, пригнув голову, процідивши крізь зуби:
Сказав тобі, одійди!
Ана зиркнула на нього спідлоба. їй здалося на мить, що вона невразлива до болю й сильніша від чоловіка, але той все тягнув її за волосся, поки в неї не виступили сльози.
Ти уб'єш дитину!
Дамасо поволік, майже поніс її до ліжка. Відчувши себе вільною, вона скочила йому на спину, і вони знову впали на ліжко. Обоє вже були знесилені й задихались.
