Політичні розмови, сягнувши світового рівня (протистоян¬ня Америки, Росії та Китаю), врешті себе вичерпали, й Олекса Гайворонський постав перед нами як вишуканий знавець свого краю. Найбільшою нашою забаганкою в Євпаторії (чи, як ка¬жуть татари, Ґєзлєве) було потрапити в так звану «Текіє-Дер- віш» — єдиний і неповторний шедевр епохи «відродження» кримського мусульманського зодчества. На території цього ар- 62 хітектурного музею збереглися текіє (обитель), медресе і мечеть.
Е с е ї
Текіє-Дервіш — храм суфіської общини, збудована в XV ст. ор¬деном Мевлєві. Впродовж кількох століть блукаючі святі- дер- віші мандрували у Текіє-Дервіш для проведення своїх містич¬них ритуалів, серед яких — знаменитий танок дервішів зікр.
* * *
Пам’яткою № 1 на території Текіє-Дервіш є хранителька цього музею — стара жінка-науковець, яка сорок років свого життя присвятила вивченню суфізму і закритих суфійських орденів. Сім років тому вона прийняла обітницю дервішів — відмовилася від майна, покинула родину, поселилася на тери¬торії музею і всі свої сили направила на збереження і примно¬ження історичної пам’яті кримсько-татарських суфіїв. Звати стару дервішку Аліфе Яшлавська. Щоб виказати повагу, гості додають до її імені шанобливе звертання — Аліфе-ханум. Поп¬ри те, що дехто з кримчан вважає Аліфе-ханум надміру екс¬траординарною як на свій вік, ця пані видається бути в ясному розумі. Вона вільно читає давньоперською, прекрасно розби¬рається в історії та генеалогії Кримського ханства, ліпить з глини портрети знаменитих дервішів давнини (наприклад, Джалал-ад-діна Румі) й серфить по веб-сайтах, де обговорю¬ються теми, що торкаються її спеціальності.
Хоча чебурек — це слово, якого ми навчені боятись, при в’їзді до Бахчисараю про ці страхи потрібно забути. Татарський чебурек — пресмачніше їдло. Впродовж побуту в Криму він являвся мені в кількох різних, але завше апетитних іпостасях. Першим явився мені той різновид чебуреків, котрий тут нази¬вають «янтих». Від звичайного чебурека (який був другою іпо¬стассю чебуреків у Криму) його відрізняло те, що смажиться 63 чебурек не на киплячій олії, а на сухій розпеченій пательні, після чого змазується вершковим маслом і подается до столу.
Е с е і'
У Євпаторії історик Олекса Гайворонський відвів нас у ка¬раїмський квартал, де, за його словами, готують найсмачніші чебуреки на цілому півострові. Караїмські чебуреки були со¬ковитими, мов стиглі фрукти, але набагато жирнішими за «ян¬тих», бо смажаться по-звичному — в олії.
* * *
Маленький принц, як пам’ятаєте, щоранку перевіряв стан своїх вулканів і слідкував, чи не ростуть баобаби. Пан Гайво- ронський настільки ж добре орієнтується на своїй території, що мимоволі нагадує маленького героя Екзюпері. Так, у ка- раїмський квартал ми прийшли мовби для того, щоби пан Олекса зняв пробу з чебуреків і знову підтвердив їх якість і відповідність статусу: «найсмачніші чебуреки півострова».
* * *
Після читань, що відбулися в Таврійському університе¬ті (Сімферополь) мені повідомили, що сьогодні минає рівно 53 роки від моменту передачі Криму Україні. На цьому про- граму-мінімум із занурення в татарський край я повважав виконаною і з чистою совістю рушив додому.
