Засідка на шляху Турійськ-Вюлодимир
Коло сіл Кустич-Соловчи ми вибрали за мостом місце, викопали окопчики, залягли. Недалеко грубий паль, — видно, тут проходила якась межа. Від села чути іржання коней, рев корів( що їх пастухи виганяють на пашу. Проміння сонця прорізало мряку. Хтось із стрільців сказав: „Друга, третя, багато автомашин їдуть в нашім напрямі”. Подається команда: „До бою готовсь!” Щільніше прилягаємо. Перша легка машина, не доїхавши містка, підскакує вгору. Стовп чорного диму. „Вогонь!” Заговорили три дьохтярі і один токар. Спереду крики. Подається команда. Червона ракета, одна за одною. „Перервати бій!” Стрільці перевіряють зброю, міняють цівки скорострілів. Повіяв вітрець, і ми побачили на дорозі поперевертані авта, а на сіножаті німців, які перебігають розстрільною просто таки до нас. „Увага, чекати наказу!” Німці зовсім недалеко. Дехто з них скаче до рова. „Вогонь!” — Знову грають кулемети. Час від часу затинаються. Аж зліва почулось голосне: „Слава!!!” Нам прийшла поміч. Здалека бачимо, як перебігають стрільці. Німці схоплюються, відстрілюються, врешті в паніці починають втікати. Втікати не було куди, багато з них попідносило руки, просять не вбивати їх. Стрільці перев’язують ранених. Шістдесят взято до полону, дев’ять забитих. У нас четверо ранених. Збираємо зброю, що її покидали німці. Повстанці, що прийшли нам на поміч, відходять. Ми займаємо становище за спаленим містком. Коло авт - повно людей із села.
Служба Безпеки
З міст Володимира, Ковля гестапо висилає сексотів на села; щоб вивідати про силу УПА, про те, де населення
маґазинує збіжжя, яке село має самооборону тощо. Сек- соти, поперебирані за жебраків чи утікачів з німецького війська, заходять далеко на села. Селяни нікому не довіряють, про кожного новоприбулого повідомляють місцеву СБ (Службу Безпеки). Такого чоловіка відразу не чіпають, тільки слідкують за ним. Якщо побачать щось підозріле, арештують і, звичайно, на допитах довідуються, чого він тут шукає. Найбільше таких шпигів було з місцевих поляків. Були випадку що совєтська розвідка підсилала ніби козаків, які втікали з німецьких допоміжних частин. Дехто з них мав завдання вбити командира УПА, інші мали розкладати відділи УПА, намовляти стрільців, щоб втікали зі зброєю до червоної партизанки, вишукували між населенням прихильників совєтської власти й подібне. Сексоти казали населенню, що хутко прийде червона армія, яка розправиться з тими, хто тепер не буде їм допомагати. Був випадок, що з господарського відділу, командиром якого був друг Явір, одної ночі пропало кілька стрільців, які забрали два кулемети і рушниці. Перевірили по домівках, списали, кого бракує і звідки вони походять. Справу передали СБ. Через кілька день вдалось їх зловити, бо вони найперше пішли по домах, а опісля мали зібратись, щоб іти до червоної партизанки.
В обороні населення проти польських банд
Польські численні боївки з опірного пункту в селі Ку- пичів зайняли і спалили багато сіл (Черніїв, Свинарин, Дажва, Осмиговичі, Літин і ін.). Населення повтікало в не- загрожені терени, зоставивши увесь доробок. Служба Безпеки і місцева самооборона постійно боролися проти цих загарбників.
УПА робила різні заходи, щоб якось домовитись, але поляки були настроєні непримирливо.
Села Осерків не можна пізнати. Хати попалені. В одній хаті знайдено повно трупів — жінок і дітей — жорстоко помордованих. В іншій хаті старий чоловік і жінка зв’я- зані разом, поколоті багнетами. В церкві повно трупів. Люди рятувалися до церкви, але поляки й там їх помордували.
Під нашою охороною приїздять люди з інших сіл, копають могили, ховають трупи. Догледівши ще не спалену клуню, забирають на фіри снопи і відвозять до села Твердинь, де -безпечніше і можна змолотити. Робимо засідки проти катів- поляків.
