Навпроти села Радович невеликий загіїн повстанців з кулеметів обстріляв цих вислуж,- ників. Худоба розбіглася по полях, частину корів повстанці загнали до лісу. Німці й їх вислужники село пограбували й підпалили. Усе згоріло, не лишилось ні одного двору. Чотири дні над селом стояв дим, а на п’ятий день люди, хто остався живий, сходились на свої пожарища. Чувся плач і голосіння жінок, На кладовищі копають ями, де без трун ховають повбиваних і живцем попалених людей. Відкопали теж помордованих за селом. На кладовищі ями притрушують соломою. спускають стареньких, накриваючи рядном, і засипають. Працюють до пізньої ночі, щоб усіх поховати. Вечером по селі виють голодні собаки, нявкають коти. Тих людей, що повезли в Ковель, замкнули до „ґетта”, звідки ганяли на різні роботи. Знаходились відважні дівчата і жінки, що носили водку німцям, й так викупляли з „ґетта”. Були й такі, що, йдучи на роботу, утікали. Моїй матері також вдалося на шостий день втекти.
Так надійшли жнива 1943 року. Людей із знищених сіл порозміщувано в інших селах. Команда УПА посилає відділи стрільців й одночасно закликає селян на призначений день збирати урожай.
День і ніч пильнує варта. Скрізь розставлені стійки, на дзвіницях, «а вітряках, на високих горбах. Посланець на коні або пішки подає вістку. Щоденно зміняється кличка від одної місцевосте до другої. Зв’язкова сітка діє постійно по цілому терені. Цілі села йшли на поміч загроже- ним околицям. Ті, що мали зброю, приймали бій, інші ховались по лісах. Якщо недалеко стояли відділи УПА, то разом робили засідки на ворога.
І ось нова вістка. Гінець на коні дає знати, що на станцію Турійськ прибула велика валка німецького війська, яке їде в напрямі села Радовичі. Люди втікають, ховаються. Німці в селі Радовичах находять старого чоловіка, кажуть щоб переказав людям вертатись і працювати, що вони нікого не будуть зачіпати. Старші віком люди стали вертатись, бо вдома зостався доробок, треба доглядати. Німці пішли далі в сторону села Туличова, перейшли спалене село, вернулись назад і попід спаленим селом розтягнулись фронтом від колонії Зигмунтівка аж до села Лі- тин. Покопали ями, поснували телефон, утворили оборонну лінію. Осідок їхнього штабу був в селі Радовичах на чеській колонії. На другий день зі станції Турійськ привезли парові молотарки і на полях Туличова почали молотити зібране збіжжя. Шість день молотили, Нарешті розвідка донесла, що завтра мають відвозити збіжжя на ст. Турійськ. Прибули відділи самооборони з околишніх сіл і' зайняли добре упля- новані становища. Люди з дальших околиць приїхали „помогти” відвозити збіжжя німцям. Німці раді. Обіцяють платити, аби селяни возили. Люди їхали, наче на ярмарок. Кожний господар мав свої мішки. Німці тішаться, що збіжжя вдасться вирвати від повстанців. Роздають людям різні відозви проти повстанців. Ґебітскомісар Каснер приобіцяв шефові цієї акції нагороду, якщо німці вивезуть збіжжя. Фірмаеки рушили в сторону Радовицького лісу. За селом почався пісок, їхати треба помалу, погоничі ідуть коло возів, ліс тягнеться два кілометри. І ось, при виїзді з лісу, на передню охорону німців погоничі дають кілька серій з автоматів, їм помагають повстанці, які вискакують з корчів. Фіри завертають на бічну дорогу. Задні німці не знають, що робиться спереду. Зв’язковий німець на мотоциклі дістає пару кульок. А над селом рвуться білі димки: це повстанці з двох гармат обстрілюють збірний пункт зі збіжжям. Зчинилась паніка. Від Літинського лісу наступають відділи самооборони. Лінія ворога, яка знаходилась за три кілометри на південь від місця бою, не покидає своїх становищ, бо боїться нападу повстанців з півдня. Селяни, покинувши фірманки, зі зброєю в руках почали стрілянину, яка довго не триває. Німців розбито. Полонених німців з вермахту, переслухавши, відпускають. Німців, які мали руде вбрання, повбивали.
УПА на Волині
Коли на початку літа 1943 р. УПА витиснула червону партизанку за Прип’ять, нарід узявся до праці з завзяттям. Всі намагаються вимолотити збіжжя і якнайбільше його заховати. Німці спроваджують з Білоруси генерала СС-ів фон дем Баха, який славився як спеціяліст у боротьбі з партизанкою. Цей генерал видає листівки до населення проти ОУН й проти „бандерівців”, в яких дарує життя тому, хто зі зброєю перейде до нього. Акція кінчається тим, що німці пограбували деякі села у відкритім терені, бо до лісу боялись заходити.
Волинь майже вся перебуває під володінням УПА. На північ відправляють велику кількість рогатої худоби, збіжжя, муки. На Поліссі є великі простори лісу, де можна переховати корови від ворога.
