прядуть. Готові нитки відсилають до інших майстерень, де сільські дівчата виробляють светри і рукавиці для УПА.
Є кравецькі майстерні, де з фарбованого на зелено полотна шиють однострої. Є шевські майстерні, де шевці зі шкіри яку доставляють з гарбарень, шиють взуття для стрільців. В кожнім селі є „господарчий”, який переводить різні збірки, знає, чого кому бракує, опікується родинами, які потерпіли від большевицького і німецького терору.
Одного вечора приходить якась жінка, яка хоче бачити мене і зі мною говорити. Господиня заходить'до моєї кімнати і говорить про це. Запрошую. Жінка дістає листа і каже, що людина, яка передала цього листа, мене знає і просить, щоб я дав відповідь. Пише жид-лі- кар, на прізвище Ліпновський, з містечка, що він живий, переховується в українців, що йому не зле поводиться, але він вже кілька місяців сидить в льоху і йому хочеться бачити сонце, бути на волі і приносити людям користь. Він довіряє мені своє життя і хоче, щоб його забрали до шпиталю УПА. Цього лікаря дійсно забрали до шпиталю УПА на Поліссі. Д-р Ліпновський був добрим лікарем-хі- рургом, у потребі ходив по селах і лікував хворих. Згинув від червоних партизанів з двома дівчатами-зв’язковими.
УПА мало свої шпиталі побудовані в лісі. Звичайно на шпиталь вибиралось місце в незагрожених теренах, де недалеко знаходились військові відділи. Лічниці будовано з дерева, до половини в землі, з великими вікнами (були і з маленькими, зараз таки над землею). Всередині великі довгі світлиці, попід стінами дерев’яні ліжка, застелені чистою постелевою білизною, табурети, пару столів. Підлога чисто вимита, сестри з червоним хрестом на грудях. Тут же приміщення для лікарів^ аптека, кухня. Варять те, що наказує лікар. Лікарі переводять вишколи для сестер і санітарів. Відчувається недостача ліків, які треба діставати з міст, що виконати не легко. Доводиться робити наскоки на містечка, де були аптеки. Лікарів дуже мало, бо німці лікарів- українців забрали ще раніше до лікарень або на ф'ронт, а жидів понищили.
Залізницею Ковель-Володимир німці везуть різні транспорта. їх не чіпають. Але одного ранку зі станції Турійськ в напрямі на Володимир виїхав бронепотяг, який став обстрілювати з гармат села Бобли, Туронин, Могильно, Ку- зильно. Було багато ранених і забитих та попалених хат. Штаб УПА вислав листа до гебітскомісара Каснера в Ковлі, щоб таких випадків не повторилось, бо інакше німці цією залізницею не будуть їздити. Це не помогло. Тоді одної темної ночі з поблизьких сіл покликали селян на кілька годин до роботи. Зв’язковий привів їх на призначене місце, чекають. Червона ракета зависла в повітрі. Це — знак. Вискакуємо на полотно дороги, розгвинчуємо гайки; за пів години все готово. Підносять рейки разом зі шпалами, ставлять ребром і перевертають з високого насипу. Ділимось на дві групи — одна відпочиває> друга працює. Хтось кричить спереду, що вже кінець роботі. Підходимо. Дійсно, хтось уже зробив те саме, що і ми робили. Зійшли з насипу, за корчиками закурили, відпочили і пішли назад.
На другий день виявилось, що на відтинку ЗО клм. немає рейок. Зірвано кілька мостів. В двох напрямах з Володимира і з Ковля працюють відділи німців і поляків під охороною бронепотягів.
Три тижні повстанці не перешкоджають в праці, але одного дня займаємо становища, окопуємось. Міни під- ложені. Чути, як суне паротяг, все ближче і ближче... На закруті побачили чорну потвору. Наказ. Страшний вибух, дим застеляє перед нами все ... Чути постріли, крики ... Повіяв вітер і ми побачили, що під паротягом вирвано велику яму, паротяг зсунувся з насипу і потягнув за собою увесь потяг. Обстрілюємо тих німців, які вспіли вилізти з вагонів, кидаємося до наступу. Нас було тоді чимало, навіть селяни з сокирами і з вилами. За 10 хвилин усе в наших руках. З вагонів забираємо амуніцію, відкручуємо гарматки, скоростріли зі станками. Полонених німців забираємо зі собою. Допитавши й накормивши добре, вручаємо їм відозви до Вермахту і відпроваджуємо під саму станцію залізниці. Дехто з німців просив, щоб їх не відсилали, що вони будуть працювати у повстанців.
Пропаганда революційних кличів
„Воля народам і людині!” „Нехай живуть самостійні держави всіх поневолених народів!” „Смерть катам йа- родів — Гітлерові і Сталінові!” — Це гасла УПА, які стверджували, що Українська Повстанча Армія бореться за самостійність разом з
