„крайсляндвірт” ходили по господарях і самовільно забирали з комори все, що їм подобалось. Наказано здавати кожухи, вози, коні, сани. Молоти можна лише за дозволом „крайсляндвірта”. Якщо в районі був „штатсґут” (за со- вєтів звався „радгосп”), господарі сіл, віддалених до 5 кілометрів, мусіли їздити кожний день відробляти панщину. В разі непослуху „зондерфюрери” били або й убивали людей.
Почалися розстріли жидів. Жиди мусіли носити жовті кружки спереду і ззаду. Часто жидів переховували українці, хоч німці за це суворо карали, стріляючи родину господаря.
Тим часом з Білоруси на північну Волинь перекидають червоних партизанів, які сильно грабують місцеве населення. Приходячи до села, вони починають стрілянину. Нарід утікає до лісу, а червоні кидаються по хатах грабувати. Від часу до часу підміновують залізницю. За кожний такий саботаж німці роблять акції по селах, поголовно вимордовуючи людей, що й було метою акції партизанів.
Восени 1942 р. німці вистріляли на Поліссі майже всіх свідомих українців. Большевицькі банди в бої з німцями не входили. На Поліссі постійно панувала нужда. Поліщуки ходили на Волинь на польові роботи. Вибух війни, що стався якраз у жнива, не дав використати сезон заробітків. Тож на початку 1942 р. харчовий стан Полісся був катастрофальний. Коли німці визначили нові контингенти на хліб і м’ясо, стало ясним, що таких контингентів німцям не прийдеться від поліщука дістати. Революційне Полісся дало рішучу відповідь. В грудні 1942 р. була зорганізована перша поліська сотня Української Повстанської Армії під командою поліщука сотенного Коробки Перегійника, яка розпочала боротьбу проти большевицьких партизанів і німецької жандармерії. Збройні відділи оборони мали бути стягнені на Полісся, як на випадову базу.
Виступ УПА
Одного дня, на наказ проводу ОУН, українська поліція відходить до лісу. З Ковля командант міської поліції виїжджає до лісу, а його заступник випускає в’язнів з тюрми.
В Володимирі, Луцьку, Рівному, Крем’янці, Бересті, по багатьох районах, як Матіїв, Турійск, Любитів, Голоби, Ратно, Камінь-Коширськ, озброєні юнаки розбивають арешти, нищать німців та їх адміністрацію і відходять до призначених пунктів.
Для німців це був несподіваний удар. Вони почали копати навколо міст протитанкові рови і обгороджуватись дротом, будувати бункри.
Поза містами увесь обшир усамостійнився. В терені праця кипить, наново творяться самоуправи, райони, служба безпеки, школи, лікарні, різні верстати; урухомлюють млин. Усюди творяться бойові відділи. З сховищ витягнено найрізноматнішу зброю. Здобуто багато нової.
З поодиноких революційно-повстанських частин формується Українська Повстанська Армія.
Німці погрожують, що будуть палити села, стріляти населення. Місцеві поляки йдуть до німців в поліцію. УПА намагалась відмовити поляків від того. Випущено багато летючок, писаних польською мовою, в яких закликалось зірвати союз з большевиками і німцями. Усе було надаремно. Поляки давали матеріальну поміч большевицьким партизанам, мали з ними зв’язок, розвідку.
Озброєні німцями поляки потворили різні свої ,,пля- цувки”, як Янова Долина, Антонувка, Пшебраже, Степансь- ка Гута, Засмики, Купичів.
Нічне завдання
