Через кілька днів зі своїм відділом прибув сюди й командир Гонта. Замешкую з ним в одній домівці. У нас канцелярія, роботи маємо досить. Прибувають зв’язкові зі звітами, часом треба вислати боївку, яка є при нас, як охорона.
У вільні хвилини командир просить заспівати. Найулюбленіша була його пісня:
Ой, три шляхи широкії докупи зійшлися,
З України на чужину брати розійшлися...
Чорний Іван, якого знали всі в Турійську, оповідає, як він утікав додому з Німеччини. З нього був веселий, дотепний і' хитрий стрілець. Нераз, залякуючись, гукав йому Хвиля: „Заспівай „їхали цигани”. Часто тягнули вони жеребки) кому сьогодні куховарити ... У такі хвилини забувалась невблаганна дійсність, і ми почували себе безтурботними дітьми.
Чищення зброї.
Військовий перевишкіл
Одного дня командир повідомив нас, що кілька чоловіка з його почоту мають від’їхати на вишкіл. Називає по псевдах, хто має їхати; мені також це припало. Дає ґрипси, і з ними від’їжджаємо. По дорозі мусіли ми пола- годжувати деякі справи в терені. На третій день приїхали. За селом, коло лісу, великий дім. Це школа. Далеко перед школою стоїть варта. Навколо обкопано стрілецьким ровом. Заходимо до приміщення. Нас розміщують у великій кімнаті, спимо на підлозі. Командир Гонта від’їздить, прощаємось. З’їжджається багато стрільців в різнім віці. На другий день з села привезли дошки, сокири, пили. Робимо ліжка, стільці, вішаки. В кімнаті стоять вже в три ряди ліжка, вішаки на зброю. Скрізь чисто, порядок. Ліжка позастелювані килимами сільської роботи. Вечером, в окремій кімнаті, сідаємо до вечері. До їди не беремось, аж черговий підстаршина подає команду. Усі говорять молит
ву „Отче наш”. Комендант вишколу бере ложку, бажає присутнім „смачного”, тоді беремо ложки й ми. По вечері, в коридорі слухаємо вечірній наказ. По наказі молитва: „Боже Великий”, і всі розходяться. Хто на варту, а хто розбирається і спішить мити ноги. У великих цеберках налита холодна вода. Дижурний наказує кластися до ліжка. Інспекційний старшина перевіряє, чи у порядку розвішена зброя, складена одіж, чи чисто помили ноги (якщо у кого брудні, має за пару хвилин зголоситись з чистими ногами). Потім дижурний заповідає: „Нічна тиша”.
Ранесенько будять вставати, схоплюємося, стелемо ліжка. На свисток усі вибігають у самих лише штанцях і чоботях на подвір’я, на руханку. По руханці збираємося, виходимо на молитву. Потім денний наказ, і снідання. Поснідавши, частина — на варту, решта до кляси. Отримуємо зшитки, сідаємо за шкільні лавки. Нам викладають історію, географію, топографію, ідеологію, безпеку, теоретичні предмети до полудня, а по полудні ідемо зі зброєю до лісу на практичні зайняття: кулемети, міномети, підкладання мін.
Іноді буває перерва в науці, — викликають дати поміч до поблизького села, де червоні бандити грабують населення. З такої виправи часом вертаємо з втратами. Друзів ховали на кладовищі. Зі села сходились люди. На Поліссі нарід релігійний. Дівчата на вишитих рушниках помагають нести труну. Ставлять високого хреста, вбирають могилу вінками, насаджують барвінок і інші квіти.
Не спостереглись, як прийшло Різдво 1943 р. Стрільці приносять ялинку, прибирають світлицю гіллям, дівчата, що працюють на кухні, дістають паперу, роблять прикраси на ялинку.
