селі Береськ пробув два дні. Далі тут також не можна було бути, прощаюсь з господарем і відходжу в напрямі на захід. Мандрую через засніжені поля, — від села до села. Справа Киселиський ліс. Дороги не тримаюсь, іду через поля. Стрічаю патрулюючі німецькі панцери. Один з них зупинився. Питають, звідки іду і куди. Відповідану що втікаю від большевиків. Пропускають. Виходжу на шосе Володимир-Луцьк. Тут іде і їде багато німецького війська і цивільних людей. Керуюсь до села Микулич, де ночую. На ранок приходжу до села Бискупичі Руські, — тут маю знайомих. Дістаю домівку. В селі спокійно, є повно біженців з сіл, спалених поляками.
По кількох днях вирушаю на розвідку, переходжу в селі Микуличах шосе, іду через Хворостів і Свічів до села Могильно. Там довідуюсь, що з Гонтою зв’язок перерваний. Взагалі з Полісся не приїздять зв’язкові. Большевицька армія недалеко цього села за річкою Турія. В селах Могильно, Свічів, на хуторах розташовані відділи УПА. На зв’язку в селі Могильно договоривсь, де мене шукати. Відходжу назад. В селі Бискупичі Руські розташовані відділи УПА. Я помагаю господареві по хазяйстві, щоб дарма хліба не їсти. Помагаю біженцям) буваю з ними по селах, просити харч для коней і для людей. Сніг потроху став розтоплюватись, уночі морозець, а вдень тепло. Подуває весняний вітерець. З близького лісу чути цвірінькання птахів, які звіщають прихід весни. Кілометрів 20 на схід стоїть фронт, вісток з-за фронту ніяких. Німців прибуває щораз більше. Вони знають, що в Бискупичах Руських є відділи УПА.
Одного дня приїздять автом німецькі офіцери. Наша застава край села каже їм стати, питають, що німці собі бажають. Німець в ранзі майора говорить до стрільця, що хоче говорити з командиром, йому кажуть заждати. Дають знати про приїзд німців. Командир з німцями не говорив, а говорив уповноважений від команди УПА.
Мова була про червоних партизанів у Горохівському повіті в Завидівськім лісі. Розмови не дали в »сліду, бо провід Організації й команда УПА з німцями не входили в ніякі переговори. Був наказ, що за переговори з німцями буде кара. Були випадки, що деякі командири йшли на такі переговори, як, наприклад, Антонюк-Сосонко-Кліщ.
За зговорення з окупантом суд засудив його до найвищого виміру кари — розстрілу. Присуд був виконаний.
Німців прибуває щораз більше. В околицях Тувинського лісу місцеве населення, під примусом, робить укріплення, копає окопи. Одночасно селянин не дармує. Землю треба обсіяти, посадити картоплю. В домівці місцевої СБ отримую грипе, що маю доносити про німців) які за пару днів займуть це село. Дуже втішений цією роботою, укладаю план майбутньої праці. Договорююсь з одним з членів (псевдо Мамай), що буду присилати до нього звіти. Уночі відділи УПА вийшли з села, а ранком другого дня прибула перша штурм-ґешіц батерія. Наказано виготовити спис населення. В селі мають право жити тільки мешканці села, а інші мусять виїхати хто де хоче, або до Німеччини на роботу. Мене і інших, таких як я, записали, як мешканців села. До моєї домівки прийшло шість німців телефоністів. З ними знайомлюсь, услуговую їм, щоб здобути симпатію, приніс соломи, води. В селі люди мусять працювати. Щоранку сходяться усі чоловіки до означеного місця, і їх автами возять копати окопи. Мені також довелося разів з сім їздити до роботи. У командира цієї танкової батерії є полонений росіянин на ім’я Коля, працює „пуцером”. Коля знає німецьку мову. З цим хлопцем знайомлюсь, випиваємо по чарці, заводимо дружбу. Від нього у вільний час довідуюсь, які є накази і про що розмовляють німецькі старшини.
Несподівана інтервенція
Невідомо хто перервав телефонний провід цієї батерії до села Микуличі, де стояла 2 танкова батерія. Над ранком німці вислали розвідку, але нікого, звичайно, не знайшли. Скликали селян, допитувались, хто це міг зробити. Покликали і мене. Командир завважив, що я дуже товаришую з його пуцером, тож став допитувати мене. Я все запевняв, що спав у хаті, ініде вночі не ходив, покликувався на свідків. Але це помогло мені лише настільки, що німці не розстріляли мене на місці. Вони заарештували мене як підозрілого в співпраці з УПА і відіслали на південний Захід. Мій зв’язок з УПА та з українським підпіллям на Рідних землях було перервано.
