М. Л. Комар
У ВІДДІЛІ „РІЗУНІВЦІВ”
На вишколі
У 1942 р., на заклик революційної УПА, почали т;во- ритись в Карпатах збройні відділи Української Народ- ньої Самооборони, що опісля прийняли назву, вживану від початку збройними відділами революційної УПА на Поліссю й Волині, — Українська Повстанська Армія. Одним із головних центрів, де збирались відділи УНС і УПА, був великий ключ лісів у Станиславівщині, званий Чорний Ліс. Організатором і командиром тих частин буїв к-р Різун.
У липні 1943 р. к-р Різун вибрав з-поміж своїх „хлопців” 1'80 бійців і відіслав їх під командою к-ра Козака на зорганізований в тому часі військовий вишкіл. Місцем вишколу мав бути ліс під Чорногорою у Коломийщині; передбачуваний час тривання вишколу — три місяці.
Сформована в Ч°рному Лісі група вишкільників створила окремий курінь під назвою „Чорні Чорти”. Нормально вишколюється курсантів спершу теоретично, а тоді щойно практично. Та в наших умовинах воно мусіло бути інакше. Ще не дійшовши до місця призначення, де мав відбуватися вишкіл, наш курінь був змушений звести бій з німецькими частинами „кріпо” (кримінальної поліції), Гестапо та „шуцполіції”. Ворог начисляв 400-500 осіб. Німці застукали нас на постою в селі Кеданче й заатакували з усіх сторін. (Як ми опісля ствердили, нас зрадив перед німцями місцевий війт). Після завзятого чотиригодинного бою нам удалося відкинути атакуючого ворога й відступити до лісу. Ворог зазнав дошкульних втрат, але нам прийшлось заплатити за це всім своїм обозом: він пропав, бо від куль загорілись стодоли, де приміщувався наш обоз, і, прориваючись під ворожим обстрілом до лісу, ми мусіли залишити його на поталу ворогові.
В останніх днях липня 1943 р. ми були вже на місці. Тут застали ми вже інших учасників курсу. Командантом вишколу став українець з Закарпаття, колишній старшина чеської армії, Липей. Курсантів поділено на три сотні: 1 — вишкільну, 2 — бойову і 3 — сотню майстрів. Першою була на місці сотня майстрів, зложена з молодих гуцулів, що з запалом взялися будувати бараки.
На другому місяці тривання курсу пробували заглянути до нас німці. Та вони або мали злі відомості про наші сили й наші становища, або надто легковажили собі нас, і тому почали наступати на ліс надто свобідно. Наш курінь засівся в кущах і привітав німців цільним скорострільним вогнем. Виглядало, ніби німці умисне стали об’єктом для нашого практичного вишколу. Під вогнем наших кулеметів вони відступили, залишивши 35 убитими, і закинули свій плян дальшого наступу. З нашої сторони згинув кухар Дуб, бунчужний Іскра та зброяр Чернець.
Наприкінці вересня чота „Скоби” зробила на шляху Космач-Коломия засідку і знищила чотири тягарові авта, повні німецьких поліцистїв. Ворога заатаковано так швидко й цільно, що він не мав навіть часу зайняти оборонні становища.. Від наших ручних гранат, що ними закидано з обох сторін авта) та від куль скорострілів згинуло коло 70 німців.
У Чорному Лісі
По закінченні вишколу відправлено дві чоти — чоту Славка і чоту Юрка, — під командуванням к-ра Благого, назад до Чорного Лісу. Мене приділено до чоти Славка. Ці дві наші чоти стали зав’язком сотні к-ра Благого, що зросла ілвидко в курінь.
Вже другого дня після нашого прибуття до Чорного
Лісу нам довелось взяти участь, разом з відділом Різуна, що числив 220 бійців, і чотою узбеків, у бою з німцями. Курінь
