Відплата
Безупинні бої відділів УГІА з кільканадцять разів численнішим ворогом в періоді „великої бльокади” 1945 - 46 рр. коштували УПА багато жертв. Найболючішими з них була загибіль преславного командира „Чорного Лісу” Різуна - Грегота та к-ра Прута.
Та ворогові прийшлось швидко скласти належну заплату за той свій успіх. З травня 1946 р. попав у засідку УПА в околиці Тязева й загинув сам командувач бойовими діями проти УПА генерал військ НКВД Москаленко, а з ним і два майори, найближчі його співробітники.
Відплата УПА за смерть своїх командирів і бійців була для ворога дошкульна.
По смерті к-ра Прута командування „Чорним Лісом” перебрав к-р Грім. Курені розділено тепер на сотні так, що кожна з них мала оперувати далі самостійно .Втрати УПА вирівнювались швидко новими добровольцями.
Знищити УПА при вжитті соток тисяч бійців Червоної Армії, що користувалась тяжкою артилерією й літаками, большевикам таки не вдалось.
Данів
БОЙОВА ЗУСТРІЧ З НОВИМ НАЇЗНИКОМ
Осінь 1944 р. зустріла нас вже на східньому боці фронту, в большевицькому запіллю.
Відділ УПА „Галайда”, до якого я належав, під командуванням к-ра Скали, закватирувався в лісі біля села Соколя над Богом. В найближчих днях до нас долучився відділ Летуна та місцевий кущ і надрайонова боївка СБ. Тут, у цьому лісі, повинні ми були перебути найближчу зиму і тому й узялись відразу до будування відповідних землянок, в яких ми перебули б не тільки час сніговій, але й період дошкульних осінніх сльот. Місце було для цього дуже пригоже і хлопці взялись з запалом до праці.
Але ми дещо злегковажили собі факт, що населення тутешнього терену під національним оглядом аж надто мішане. Звичайно, харчі треба нам було організувати в поблизьких селах. При тій нагоді помітили нас большевицькі сексоти, що їх несподівано багато з’явилось серед місцевих поляків. Вони й донесли до НКВД, що в лісі закватирувався відділ УПА.
У неділю раннім ранком донесла наша розвідка, що .на наш ліс іде облава відділів НКВД. У нас заряджено негайно гостре поготівля: з усіх сторін нашого табору виставлено роями застави, в поблизькі присілки вислано розвідників, решта стала приготовлятись до бою.
Мій рій зайняв становище як застава на краю лісу, а мені доручено піти до недалекого присілка й розвідати про большевиків.
Сіріло. Без пригод пройшов я поле і присілок. Зайшов до першої хати і попросив хліба. Господиня відповіла привітно, що дуже радо дала б хліба, але не має, тому просить заждати на вареники, які вона швидко зварить. Я подя-
кував їй за добру волю, вимовляючись, що мені ніколи жда* ти, бо на мене жде за селом товариш, і пішов дальше. Зайшов до другої хати. Господиня — полька, але поставилась до мене прихильно: вийняла зі сховку бохонець хліба, розкраяла його надвоє, подала мені половину, залишаючи другу половину для своїх дітей.
