* *
?
Після короткого постою в селі Царинське, сотня вирушила в напрямі сіл Затварниця і Сухі Ріки. З кожним днем стрілецтво бачило все нові і щораз більше вбогі села Лем- ківщини. Кожний перехід сотні в інше село, це була нова зустріч з приязню, любов’ю селян-лемків.
Мережа ОУН була досить густа та діяла ще до приходу сотень УПА. На тих теренах вже діяли боївки С. Б., стоючи в обороні покривджених лемків. Одною з них б.ула заслужена боївка С. Б. Шугая. Шугай, як і його стрільці, це були сини Лемківщини, в яких заговорила кров їх вільних колись предків. Вони вхопили зброю, щоб боронити свою бідну, але рідну землю.
*.*
Для більшости стрільців Різдво 1944-го року було першим у підпіллі. Дехто святкував його вже в рядах Української Народної Самооборони (УНС) в німецькому запіллі.
В навечер’я Різдва сотня перемаршувала до с. Кольниця. Тут затрималась на кілька днів. Вбоге, мале сільце з усіх сторін оточене густим, смерековим лісом. Люди надзвичайно щирі. Своїх воїнів, про яких уже багато чули, гостили
тим, чим хата „багата”. Сотня в складі трьох чот розташувалася в горішньому кінці села. В долішній кінець вислано заставу в складі одного роя, а бічне забезпечення мала перша чота, яка, після цілої доби вартівничої служби, мінялась з другою, а далі з третьою чотами. Окрім того кожний рій виставляв свою алярмову стійку.
Передріздвяний настрій стрільців був різний. Одні були мовчазні, сумні, інші безжурні — веселі.
З появою першої зірки господарі вносили до хат діду- ха, поздоровляючи присутніх стрільців нашим традиційним „Христос Рождається”...
Стрілецтво, одягнене „по-святковому”, засідало до вечері.
Коли вже всі були готові вечеряти, в хату увійшов сотенний політвиховник Кривуля (наддніпрянець, згинув в бою над Ветлиною, 1945 року), поздоровляючи стрільців з празником. Всі мовчали. По короткій перерві політвиховник зворушливим голосом прочитав відозву Проводу ОУН до стрільців та командирів УПА з нагоди Празника:
'„Доля судила нам, Друзі, бути в рядах Української Повстанської Армії і може вперше, в умовинах важкої, підпільної боротьби, святкувати це Велике Свято.
„В цей Свят-Вечір народження Божого Сина стіснімо ще міцніше свою зброю й у стіп Народженого Спасителя присягнімо, що кривди, заподіяні нашому народові, ми пімс- тимо «а ворогах!
„Ми, воїни Божої Правди і поневоленої від віків Батьківщини — України, готові на Твій поклик, Боже!...
„Так, як Ти, Ісусе, народився на те, щоб пізніше за Правду для людей на хресті вмерти, так і ми готові за правду вмерти. Ми готові скласти свої голови, щоб своєю кров’ю й життям окупити нам Волю”!
