Березень 1945 року був погідний.
Звичайно в передполудневих годинах в сотні провадились навчання з теорії, а в пополудневих, якщо розвідка доносила яро спокій в терені, сотня виходила поза село, де відбувались вправи з полевої служби, впоряду тощо. Після таких вправ — вечеря, варена нашими кухарями,кожному стрільцеві незвичайно смакувала.
Не обходилось і без частого „гострого поготівля”, чи „алярмів”. Звичайно вони були тільки пробні, але для стрільців це було менше приємно, коли після денних вправ, заснувши солодким сном, на наказ роєвого мусіли вставати, по алярмовому збиратися і в повному бойовому виряді виходити на збірку. Та — „війна війною”.
* *
*
Друга половина березня 1945 року проминула спокійно. Дні все ще були гарні, погідні. Сніг почав уже танути. Кожному хотілося весни, бо в терені ставало чимраз небезпечніше. Хотілося, щоб біла плахта снігу, що покривала землю, зникла і дала змогу вільно порушатися в терені.
В ніч із 22-го на 23-го березня 1945 року трохи не так, як завжди, лягалося спати, бо ще у вечірніх годинах 22-го березня сотенна розвідка донесла про небезпеку. Спеціальні розвідники повідомили, що до районового центру прибули відділи М. В. Д. в числі коло 1.500 осіб. Командир сотні зарядив гостре поготівля. Всі застави негайно зміцнено. Вичікувано ранку. Години тягнулися довго. Кожному хотілося, щоб те, що розіграється завтра, сталося вже тепер. Проте між стрілецтвом панував спокій.
Зближався ранок 23 березня. Надворі вже почало благословити на світ, коли стрільці з підслуху заалярмували сотню,, повідомляючи, що з Тісної ворог в числі коло 300 солдатів підходить в напрямі постою нашої сотні. По короткому обговоренні положення, командир рішив оборонний бій . Стрільців, які після тифу були ще дуже ослаблені, відтранспортовано до сіл Дверник, Луг і Кобильське. Коло години 4.30 командир сотні зарядив тривогу. Кілька хвилин після того ціла сотня в повному бойовому виряді залишила теплі лемківські „хижі”, займаючи становища на узгір’ю, що тягнулося понад селом.
Біля год. 5-ої ранку наші вояки вже лежали у своїх снігових становищах, вичікуючи Еорога, що мав прийти зі сторони села Присліп.
Сотню розподілено так: перша чота ком. Корба — оборона та забезпечення від лісу; друга чота— праве крило оборонної лінії, забезпечення від шосе; третя чота ком. Прикуя ¦— середній відтинок оборони; четверта чота, чот. Граня — сполука між 1-ою й ІІІ-ою чотами.
Морозний ранок минав. Сонце підходило вгору, а ворог не показувався. Підсувався обережно. Значить — про розташування сотні був добре поінформований. Довге вичікування ворога бентежило стрільців. Деякі вже перестали вірити в можливість бою. Біля год. 2-ої зі сторони села При- сліп завважено групу утікачів. Вони розповіли, що ворог уже близько. Виявилось, що це були члени місцевої сітки
О. У. Н.
По бойовій оборонній лінії від стрільця до стрільця проходили накази командира сотні: ,,Стрільці! Стріляти тільки на знак ракети. Ворога підпустити на близьку віддаль, міряти цільно, щадити набої!...”
