багатомовний доказ, тож ми узяли тепер нашого „поворотця” на властивий допит. На допиті він скоро признався, що є большевицьким розвідником, і подав, що крім нього вислано ще шістьох таких самих ,,по- воротців з Німеччини”. Він подав їхні прізвища, описав їхній вигляд і назвав села, до яких вони пішли. Ми вислали негайно туди своїх людей, і дійсно в скорому часі віднайшли всіх шістьох большевицьких розвідників. Заскочені тим, що ми знаємо їхні прізвища та їхні завдання, всі вони признались на допиті і виявили нам багато інтересних інформа- цій про большевицькі методи розвідки й провокації. Завданням цих сімох розвідників було ходити поміж людей в селі, встрявати, ніби нехотя, в розмови про тутешні відносини, про большевиків, про УПА і в той спосіб пізнавати наставления населення в загальному та поодиноких людей, а головне пронюхувати, хто в селі має якісь зв’язки з повстанцями.
Про диявольські ж методи большевиків завдавати нам несподівані удари знутра говорить такий випадок:
В 1945 р. зголосився до нас один червоноармієць, згідно з його заявою — українець. Ми прийняли його до свого відділу. Він пробув з нами цілий рік, виявляючи себе добрим вояком і завзятим ворогом большевиків. Своїм ско- рострілом скосив він у різних боях чимало большевиків. З огляду на його відвагу, його приділено в 1946 р. до спец- боївки, що нею командував к-р Кармелюк. Тут виявив він себе теж добрим бійцем.
Одного разу запропонував він Кармелюкові зробити одчайдушний наскок на канцелярію колгоспу в Бірках Янів- ських біля Львова, його плян подобався Кармелюкові. Він покликав ще бунчужното Крука, і вони втрійку, перебравшись за большевицьких старшин, пішли до колгоспу. Першим ввійшов до канцелярії к-р Кармелюк, другим колишній красноармієць, третім бунчужний Крук. І ось, зовсім несподівано —¦ наш красноармієць ударив ззаду ручкою пістолі к-ра Кармелюка в пульс і крикнув: „Беріть!” Ен- каведисти, що сиділи в канцелярії, як на умовлений знак, кинулись на Кармелюка, що від удару впав зомлілий на землю. Бунчужний Крук зорієнтувався у зраді в одній секунді і заки красноармієць вспів обернутись і стрілити в нього, він звалив його пострілом в бік. Енкаведисти на мент відскочили. Кармелюк опритомнів і, бачачи безвиглядність свого положення, щоб не дати себе большевикам у руки живим, вспів ще повернути пістолю і пострілом у голову відібрати собі життя. Крукові вдалося вискочити з засідки і, хоч одна куля таки поцілила його, він добіг до лісу та заа- лярмував боївку.
Алярм прийшов саме в час. Припущення Крука, що його постріл в красноармійця не був смертельним, виявилось правильним. За кілька годин з’явився у лісі відділ НКВД, наведений тим красноармійцем прямо на криївку спецбої-в- ки. На щастя, там вже не було нікого й нічого І большевики, висадивши в повітря порожню криївку, відійшли з нічим.
Тіло погибшого к-ра Кармелюка виставили большевики на публічне видовище, у Львові, посилаючи своїх сексо- тів з різних околиць пізнавати, хто це був в дійсності той одчайдушний командир спецбоївки УПА, відомий усім тільки під псевдом „Кармелюк”
Особливий пропаґаидист
Перед Зеленими Святами 1946 р. одержали ми повідомлення, що до села Рокитно приїжджає в неділю большевиць- кий районовий пропагандист, щоб провести під церквою мітинг в справі заложення колгоспу. Священикові доручено скоро закінчити Службу Божу, щоб ще перед обідом міг відбутися мітинг.
Ми прийняли запрошення нашої підпільної сітки прибути на мітинг.
В неділю вранці прибув пропагандист в асисті вісьмох енкаведистів. Нас, упістів, прийшло тридцять, перебраних у цивільне. Ми обережно замішались між людей і підійшли по-троє до кожного енкаведиста, які нічого не підозрівали. Як тільки скінчилось Богослужения, голова сільради повідомив усіх, що зараз відбудеться тут же, на церковному подвір’ю, мітинг в справі колгоспу.
