кожен хапає в руки свої речі, і сходимо до стійко- вого. Дехто докінчує на-ходу голитись, щоб, як прийшлось би загинути, не ставати перед святим Петром півголеним. Стійковий інформує нас про вислід обсервації: з Вислока йде в -нашу сторону більше як сто польських жовнірів, ескортуючи переселенців, з другої сторони зближається до нас якийсь наш відділ. Контактуємося з нашим відділом і довідуємось, що це одна із сотень к-ра Хрін а під комаїнк дою к-ра Омелька. Прилучуємось до них і інформуємо про наближення з другої сторони польської частини, що ескортує групу переселенців. Вони вже знають про неї: це ж якраз їхня патрульна мала перестрілку з тим відділом польського війська. Устійнено, що польський відділ числить 150 жовнірів. Значить, нашими силами можна з ним справитись, але треба матися на осторозі, бо десь тут в околиці є ще й інші відділи польського війська.
На схилі гори над дорогою приготовляємо засідку. Нашвидку залягаємо в кущах, бо валки вже недалеко. Ось вони вже звертають під нашу гору: спереду і ззаду польське військо, посередині валка возів з людьми, корови, піхотинці. З нетерпеливістю чекаємо умовленого знаку до атаки.
Врешті — гупає наш Гранатомет, як умовлений сигнал. Градом посипались кулі з наших скорострілів. Серед ворога замішання: одні кидаються стрімголов до втечі, інші залягають і починають відстрілюватись. Переселенці розбігаються. Поляки скоро зорієнтувалися у невигідності свого положення і поспішно, відстрілюючись, відступають до обезлюдненого села Пробишів. Ми підсуваємось за ними й обстрілюємо їх в селі. Поляки не чуються безпечно теж у селі й починають відступати зі села далі.
Та враз ми почули стрілянину позаду себе- , — Це, певно, прибула нам на поміч наша чота, що залишилася була з новобранцями, — каже хтось зі сотні Омелька.
Та кулі ззаду сипляться по нас. І швидко справа вияснюється- 3 лісу висувається проти нас густа лава польського війська. Ми опинилися між двома вогнями.
Ворог, що вийшов з лісу, вдвоє сильніший від того, що в селі. Тому вибираємо шлях відступу попри село. Збігаємо схилом гори, обстрілюючи далі село. Поляки відступили зі села зовсім. Ми вбігаємо між хати, але задержуватись тут немає глузду: нам треба далі відступати в ліси- Та найгірше, що між селом і лісом, до якого ми повинні відступити, смуга чистого поля. Але нема іншої ради- Прилягаємо до землі і, відстрілюючись на обидва боки, повземо до лісу. Мій кулемет важкий, спиняє в ході, і я з заздрістю бачу, що мої товариші з легкою зброєю просуваються багато скорше вперед. Я залишився замітно позаду. Треба якось доганяти! Прислухуюсь і придивляюсь, звідки обстрілюють мене: пускаю туди серію зі свого скоростріла, а тоді підриваюся і проскакую кільканадцять метрів бігом, і знов залягаю. Оглянувшись, бачу, що позад мене залишився ще один наш скорострільчик. Обстрілюю ту групу ворога, що переслідує його, щоб змусити їх критися. Мій друзяка відразу зрозумів мій плян: зривається, перебігає швидко попри мене й залягає кільканадцять кроків за мною: тепер він відстрілюється, а я в міжчасі перебігаю-
Так, відстрілюючись на зміну й охороняючи один одного, добігаємо щасливо обидва до потічка. Тут, скрившись вигідно за берег, ждуть вже на нас наші друзі. Скоростріли від нас перебирає двоє інших скорострільчиків, а ми обидва переходимо вже до першої лінії відступаючих.
Дальші відступи проводимо широко розкиненими группами, щоб не дати себе замкнути в колі та щоб не становити доброго об’єкту для ворожого обстрілу. Я в першій групі, що підсувається скоро до лісу. Ліс вже зовсім близько, але ворог завзято переслідує нас. Коло 15 поляків перейшло'вже на тому крилі потік і підбігає за нами. Сиплемо по них з автоматів, вони швидко падають на землю і завертаються до потоку, тягнучи за собою своїх раїнених. На мить ми відв’язались від ворога. Та тільки на коротку мить, бо ось несподівано посипались на нас стріли збоку: це одна група польських жовнірів вже по цьому боці потоку пробує відтяти нас від лісу. Друг Голуб падає поцілений, на щастя тільки легко. Відстрілюємось від нових переслідувачів, вогнем наших автоматів задержуємо їх і вскакуємо в ліс, між кущі, разом з раненим нашим другом- Тут ми вже безпечні. Задержуємось і з-за кущів розглядаємо поле бою.
