В рядах УПА

Командир Грань зарядив збірку, щоб приготовитись до вимаршу. Ідемо до містечка Яслиська на акцію. Та перед відмаршем прийшло двоє зв’язкових з наказом командира Хріна, щоб негайно долучитись до Хрещатої, бо є якась дуже важна справа. Отже, замість іти на заплановану акцію до Яслиськ, відходимо в сторону Хрещатої. Дорога досить важка. На полях танули сніги. Грузнемо- в болоті майже весь час. Найтяжче перейти ріку Ославу, що на весну сильно прибуває. Коло села Бродів цілий час засідки. Тому щойно по дводенному марші добиваємось, врешті, до Хрещатої-

Скоро знаходимо табір, що містився над селом Суко- вате. Ми ще стоїмо в лаві, як командир Хрін зробив збірку своєї частини і поставив її проти нас. Командир нашої частини Грань складає звіт. Стоїмо на струнко. Наші очі мимоволі пробігають по лавах другої частини нашої сотні, щоб переконатись, чи ще ті всі, що їх ми залишили, як розходились, живі. Дарма, — кількох друзів вже бракує, а між ними й мого односельчанина; він, як мені опісля оповіли, загинув в обороні таки свого рідного села.

Командир Хрін виголосив коротку промову. З’ясував наше положення, вияснив, чому наш відділ мусів бути розчленованим. Хоч ми мали втрати — одна й друга частина, проте ворожі пляни знищити нас узимку пішли намарне. Потім дав наказ відпочити і вичистити зброю, бо завтра чекає нас велика робота.

Дня 28 березня 1947 р. був гарний морозний ранок. Година 3.30, ще темно, а в таборі вже рух. Хлопці поспішно п’ють каву, приготовану кухарями. Припинають ленти, гранати, пристосовують все так, щоб легше можна було підсуватися без шуму- Старшин покликав командир Хрін на нараду. Година 4-та. Наказ:

—  В трилаві збірка!

На малій поляні стають дві сотні повстанців, переважно синів Карпат, готових піти і в пекло, як командир Хрін поведе! Перша стоїть сотня к-ра Хріна, дальше сотня к-ра Стаха.

Виходить к-р Хрін. Службовий старшина звітує. Командир вітає нас покликом:

—  Слава Україні!

—  Героям слава! — відповідають грімко лави повстанців.

—  Україна в неволі!

—  Визволимо її!

Командир проходить перед лавами, як завжди, бадьорий, вдивляється кожному в вічі.

—  Хлопці, сьогодні погуляємо! Маємо провірені відомості, що сюди прибув на інспекцію міністер оборони, відомий комуністичний ватажок генерал „Вальтер”-Свєрчев- ський. Мусимо його гідно привітати, як пристало українським повстанцям!

Одержуємо наказ залишити всі речі, що обтяжували 6 нас, а також хворих, ранених і кухню. Стрілецьким ладом відмаршовуємо «а схід. Провадить рас Зенко, що прекрасно орієнтується в терені. Маршуємо Хрещатою. Проходимо попри зруйновану недавно польськими озброєними варварами нашу шпитальну, де сімнадцятеро українських повстанців, медсестри, лікарі, ранені та хворі, загинули геройською смертю, обороняючись до останнього набою й розірвавши себе наостанку гранатами, щоб не попасти живими в руки ворога. На вид руїн шпитальки й на згадку про загибіль наших ранених і хворих усі ми заприсягли в душі ще раз помсту ворогові.