Вітер користає з цього, скаче за хату, а там через плоти до лісу. Пробіг ще кусок полем і опинився в лісі( принісши тільки як доказ серйозности пригоди тяжкі рани на голові. Та вони були дрібничкою супроти факту, що він врятував — життя.
Командир та всі друзі не могли з дива вийти, як це він вийшов живий з такої халепи.
Дальші дні Свят були спокійні і хлопці відсвяткували їх, як належить, по християнському звичаю.
Кум
КРИВАВА ВІДПРАВА
Зближалася весна 1947 р. Сонце почало вже пригрівати, але було ще дуже холодно, бо землю покривала ще груба верства снігу. Наш районовий Провід одержав наказ підготовити збірку товщу для хворих і ранених у боях вояків УПА. Згідно з наказом, мені, як господарчому провідникові району, припадало визначити реченець відправи для кущових господарників. Справа була нелегка, бо окупант, польський і московський, стягнув по селах та містах багато війська й поліції для облав на „бандерівців” і для пересєленчої акції, щоб придушити спротив населення й УПА. По перевірці терену через СБ, назначено відправу теренових і кущових господарників на день 15 березня 1947 р. в районі III „Бірчанщина”, кущ ч. І, о год. 9-ій ранку.
Коротко перед відправою я стрінувся з районовим провідником СБ і він остеріг мене, щоб я не робив відправи в районі ч. III, бо сподіваються облави збоку війська і поліції у зв’язку з ліквідацією кількох донощиків. По одержанні тих інформацій від районового провідника СБ, дру>- га Карла, я негайно пішов до друга Коваля, що в тому часі заступав районового провідника. Йому та господарникові району ч. IV д. Миколаєвичеві з’ясував я ситуацію в ІІІ-му районі згідно з інформаціями Служби Безпеки. По нараді ми постановили переночувати в районі ч. III, а рано все ж таки бути на означеному місці. Ми заночували в селі Шляхетська Добра на хуторі „Діл”. Вночі прийшло до нас ще два районові розвідники СБ, друг Карий і друг Змій. По одержанні від них інформацій, що покищо все в порядку, ми рішили відбути відправу.
Дня 15 березня 194-7 р. встали ми дуже раненько, щоб бути на час на означеному місці в Ляхівському лісі. Марш був тяжкий, бо треба було йт,и через поля, глибокими снігами в напрямі лісу, та їй ще з великою обережністю перед непередбаченою засідкою ворога. По дорозі ми попросили в одного господаря сокири, щоб у лісі було чим нарубати дров та розпалити вогонь, погрітись, чи підсушити одіж й обуву. Прибувши до призначеного лісу, ми нарубали дров і розложили вогонь. Поставили стійку. Дехто з друзів підстелив собі смерекового гілля та поклався біля вогню спати.
Майже всі друзі позасипляли біля вогню, а я, хоч пе^ ретомлений, не міг заснути і був дуже неспокійний, так, немов би мало щось погане трапитись. Коло год. 8. ЗО ранку почали сходитися друзі на відправу. Перший прибув кущовий Заяць, а потім кущовий господарник Мороз і станичний Граб. По зголошенні приходу, я спитав, що нового в терені. Друг Граб подав, що в селі Шляхетська Добра є відділ ВП (Войско Польське) в силі 150 осіб. Я негайно побудив друзів, що спали смачно на гілляках біля вогню, та переповів їм новиїну, яку зголосив друг Граб.
По скромному сніданні, друг Коваль і друг Змій хотіли докинути дров до вогню, щоб краще погрітись, бо холод добирався до костей. З огляду на непевну ситуацію я не радив докидати дров, щоб ворог не запримітив диму. Але, не зважаючи на мої поради, Коваль і Змій докинули ще дров до вогню; у них був більший страх перед холодом, як перед ворогом.
О год. 9,30 розпочато відправу. Внаслідок бльокади сіл, не всі явились на відправу. Я прочитав наказ Головного Проводу про наше завдання збірки товщів та про інші справи. Друзі кущові й господарники здали звіти про стан збірок і запасів. Та
