Верес
СВЯТ-ВЕЧІРНЯ ПРИГОДА
Наш відділ „Месники І” і відділ командира Тучі ква- тирували у лісі під Забілою у третьому районі. При відділі кватирувала група СБ провідника Явора. В терені було спокійно. Поблизу ворожого війська не чувати, тож можна було припускати, що свята проминуть спокійно.
Відділ приготовлявся до спільної вечері: робили столи з круглих клецків, рубали ялинки тощо.
День минув щасливо, без погоні. Звечоріло. Приготовані столи накрито скатертями, принесено дідуха й поставлено в куточку землянки. Під вечір хлопці почали заходитись коло кухні: варили вареники, борщ з грибами, кутю, пекли паляниці і книші.
Коли вже все було готове, командир велів сідати до вечері. Доручив змінити стійку, щоб хлопці могли хоч трошки погрітися в землянці перед вечерею. Мороз того дня був великий, сягав до ЗОти ступнів. Командир поділився з хлопцями просфорою і побажав усім Веселих Свят і щасливого Нового Року. Потім політвиховник, друг Ш., побажав теж кожному щасливих Свят та сказав декілька слів про цьогорічні Свята наших батьків, сестер і братів під большевиками, а також тих, що знаходяться в полоні, в тюрмах, чи на еміграції. Відмовив разом з хлопцями „Отче наш” і Молитву Українського Революціонера. На вечерю пода'ли кутю, вареники і борщ. По вечері хлопці співали коляди, а службовий старшина зробив зміну стійок, щоб і вони повечеряли.
Командир не хотів уже нікого посилати до села з розвідкою, щоб хоч один день хлопці були спокійні.
Але провідник СБ таки вислав на розвідку зі своєї групи двох стрільців: Марка й Вітра. Хлопці пішли до Старого села і в одній хаті запитали, що нового в терені. Мешканці хати сказали, що в цьому селі нема нічого підозрілого, але до сусідніх Олешич приїхало 80 жовнірів польського війська- І ще не докінчили вони розмови, як до хати ввійшло четверо поляків, перебраних за упістів. Питають, чи хлопці мають зв’язок з командиром Калиновичем. Кажуть, що вони йдуть із закордону і на границі їх обстріляли, тому вони згубились від зв’язкових, самі ж не знають терену і іне можуть ніяк дістатися до к-ра Калиновича. Господарі хати, не бажаючи прислухуватись до розмови, вийшли до сусідів, щоб дати гостям змогу свобідно поговорити в теплій хаті.
Враз під час розмови один із перебраних вхопив за цівку кріса, що його тримав між колінами Марко, сидячи на лавці під вікном. Вітер вмить зорієнтувався, в чому справа. Він швидко підносить свого автомата і пускає одну серію понад голови, щоб не вбити Марка, а перелякати поляків. Марко, користаючи з нагоди, скаче у вікно й тікає з хати. Вітер, замість вискочити через вікно, хотів вийти дверима. Однак двері були зачинені і він був змушений вертатись до хати, щоб таки вискочити вікном. Та тільки переступив поріг хати, як поляки накинули йому на голову „палатку” й кинули його на землю. Автомат випав йому з рук. Його почали бити по голові. Він прикинувся вбитим. Поляки почали нараджуватись, що з ним зробити, лишити його тут, чи брати з собою. Одні говорять, щоб взяти, інші кажуть лишити, а самим іти далі в село, може ще когось стрінуть. Стало на тому, що один із них лишиться, щоб, якщо вбитий виявиться живим і повернеться до свідомосте, забрати його як полоненого зі собою, а троє підуть в село. Не звертаючи більшої уваги на вбитого, починають виходити, заходячи один за другого. Тоді Вітер користає з нагоди і стріляє з пістолі, яку мав ще при собі. Двоє поляків падають від куль, других двоє спереляку не знають, що робити. Вітер використовує цей момент, стріляє ще двох і добиває двох перших пострілами в голову.
Відтак бере автомат і стріляє .по пустій хаті, щоб спровокувати решту польської стежі, що десь заховалась. В пригоді стає йому польська уніформа. Він вискакує крізь вікно з крісом і кричить: „Бійом, нєх іх крев залєє!” Поляки дійсно прибігли на перші стріли під хату і закричали: „Не стшеляй, то свуй!”
