відшукати великого мудрого птаха, але не бачило нічого, крім темного неба
над верхівками старих сосен. Він присів біля дерева і став слухняно чекати.
Невдовзі Філін повернувся: він спікірував вниз, плавно змахуючи
крилами, біля самої землі склав їх уздовж міцного тіла і впевнено
приземлився. А з дерева долинув гомін голосів, і вже в наступний момент
вниз - одне за одним - спустилися маленькі білченята, а слідом - їх мама
Білка. Білченята весело щебетали, розглядаючи кошеня і ховаючись за
старим Філіном.
Кошеня замилувалося кумедними китицями на їхніх вушках,
золотавим хутром і величезними пухнастими хвостами. Мурзик мимоволі
змахнув своїм хвостиком, щоб краще його бачити, і зажурився, що у нього
самого немає такого пухнастого хвоста. Білка пройшла повз своїх малюків,
кожному приділивши увагу, і звернулася до кошеняти.
- Кажуть, заради друга ти мужньо вирушив в густий і темний ліс, щоб
відшукати Правду... - заговорила Білка.
Кошеня несміливо кивнуло, стоячи перед двома дорослими і цілим
виводком грайливих білченят.
Білка посміхнулася кошеняті підбадьорливо.
- Навіщо ж твоєму другові знадобилася Правда? - запитала вона
маленького Мурзика.
- Тітко Білко, мій друг Іванко потрапив в халепу. Його мама
засмутилася через розбиту вазу, і йому дуже потрібно повернути їй гарний
настрій. Він сказав, що Правда допомогла б йому. А я почув це і вирушив її
шукати. Дорогою я зустрів курча і каченя, добру Воду зі ставка, старого