Проте всі вони теж були дітьми Єдиного Бога, який свого часу послав їх на Землю лише задля об’єднання людей і в жодному разі не для роз’єднання та ворожнечі.
Тому завжди пам’ятайте: немає найправильнішої релігії, немає найправильнішої віри, найрозумніших служителів культів. Бог Єдиний. Бог — це шпиль найвищої гори, а нинішні всілякі віри і релігії — це лише підходи до цього шпиля. Моліться кому хочете, але знайте, головна ваша мета не «відмолити» власні гріхи, а осягнути і пізнати Єдиного Бога.
Звертаючись до Нього з молитвою про допомогу, пам’ятайте надважливі заповіді: живи за совістю, поважай своїх предків, люби гідних, твори добро, але май силу протистояти злу.
Для атеїстів XXI століття треба, мабуть, якось інакше пояснити, що таке Єдиний Бог і Його сила, що є Його Воля, згідно з якою живе природа, існують життя і людство.
Сучасникам не важко уявити, з чого складається і як працює комп’ютер. Цей дуже поширений нині пристрій містить, власне, два компоненти: «залізо», як-то кажуть, тобто корпус з усією електронною начинкою, і софт (soft) — комплекс програм, які керують усіма процесами у комп’ютері і без яких той – справді мертве «залізо».
Ми знаємо, що навіть найскладніші процеси можна наочно ілюструвати дуже просто і зрозуміло. Так от, якщо ми проведемо аналогію між звичайним комп’ютером і багатогранним світом, нам треба уявити сучасний світ як корпус комп’ютера вкупі з його електронною начинкою. Проте світ — він живий, існує і рухається завдяки невідомим нам космічним або природним законам. Назвіть їх ще якось, як захочете.
Ми також знаємо, що «вдихнути життя» в комп’ютер може тільки потрібне програмне забезпечення, тобто софт (soft). У нашій метафорі цей програмний продукт — аналогія до законів життєдіяльності, за якими існує реальний світ. Однак програми для комп’ютера створюють люди. Залишається тільки поставити риторичне запитання: а хто ж Програміст цього «програмного забезпечення», за яким живе наш нескінченний і надскладний світ?
Відповідь буде однозначною: це Єдиний Бог.
Дещо про «зворотну сторону медалі». Сили зла як виклик людству і світу на його шляху до досконалості
Згадуючи у попередньому розділі про силу і позитивнісь векторів спрямованості руху людства, я природно мав на увазі силу добра, яка до них прикладена. Але якщо ми поведемо розмову про протилежний, деструктивний та руйнівний напрямок руху, цілком справедливо пов’яжемо його з рушійними силами зла.
Власне, із силами добра усе зрозуміло, бо це є Божий Промисел. А що таке сили зла і хто чи що їх генерує, ми ніколи для себе до кінця не уявляємо. Людству завжди краще та легше перекладати свою відповідальність за негативні дії і явища, що відбуваються з ним, на будь- кого – тільки не на себе. І винні тут завжди потойбічні сили: від диявола – аж до чорної кішки на дорозі.
Однак я візьмусь стверджувати, що у світі існує лише одна світла конструктивна сила, що є рушійною силою творіння. І надходить вона у цей світ від Єдиного Бога.
Господь створив рівноважний, саморегулівний світ, у якому дав нам можливість проявляти себе і будувати життя на свій розсуд. Але цей розсуд люди успадкували разом з безроссудністю у пропорції рівно 50 на 50 відсотків. Тобто, маємо наявну нестійку рівновагу. Впевнений, що великий Господь мудро передбачив, що за всі свої негативні дії людство кожну мить свого життя складає жорсткі іспити у вигляді глобальних криз, негараздів, бід та нещасть тощо.
Із легенди про біблейський рай ми знаємо, що людям цілком довіряти не можна, бо міфічне яблуко вони все одно «поцуплять». І такий собі міфічний змій, що ніби-то уособлює спокусу, тут ні до чого. Рішення визріло в їх первісних головах усвідомлено і за це вони понесли цілком справедливе покарання, але навіть після цього, вже на Землі, в їх діях нічого не змінилося.
У відомій повісті братів Вайнерів «Ера милосердя» автори устами головного героя напрочуд точно формулюють уособлення світового зла: «Якщо є на світі диявол, то він не козлоногий рогач, а він дракон з трьома головами і голови ці – боягузство, жадібність, зрада. І якщо одна прикусить людину, то дві інших доїдять її вщент».
Тобто мова йде не про якісь міфічні прояви вселенського зла, а про добре знайомі і дуже поширені у повсякденному житті людські негативні якості. Тому смію стверджувати, що кого б ми не уявляли першоджерелом всесвітнього зла, його все одно генерують і проявляють через свої дії самі люди. І якщо зло сприймати як енергетичний прояв (а так воно і є), то будь який первинний його імпульс має здатність множитися та поширюватися, не дивлячись на відстані та перепони і багатократно підсилюючись, викликати синергетичний шквал негативного спрямування, що руйнує «все і вся». І щоб суцільне лихо не охопило весь світ і він просто не загинув, Господь пильно слідкує за нашими діями, міцно тримаючи у своїй руці «чарівний запобіжник», який стримує нас від самознищення. Тому я впевнений: Він усе одно має надію, що Його діти хоча б колись стануть розумнішими, толерантнішими та конструктивними у своїх діях. Тому наше першочергове завдання – якнайшвидше припинити генерувати взаємне зло у нашому планетарному «гуртожитку» і стати справжніми homo sapiens, що виправдають усі Божі сподівання, будуючи на Землі саме такий рай, який ми колись безглуздо втратили.
Етичне виховання нації. Етика взаємовідносин у суспільстві
Надважливу роль у створенні гідного климату у соціумі грають міжлюдські етичні взаємовідносини. Звичайно, що на їх якість більшою мірою впливають культура та освіченість нації, певні багато вікові навички людського спілкування, релігійні та сімейні традиції.
А що робити, коли всі перераховані фактори в силу соціального, економічного та інтелектуального занепаду країни, а значить, і більшості нації, опинилися «нижче плінтуса»? І коли будь-які роз’яснювальні лекції та профілактичні заходи нікого з тих, на кого вони розраховані, зовсім не хвилюють? Коли хамство та зневага до ближнього, а іноді й просто фізична сила вважаються проявом доблесті? Коли той, хто хоч на «копійчину» розбагатів будь-яким засобом, може дозволяти собі плювати на інших, уявляя себе «пупом землі»? Нормальна частка суспільства чекати поки зміниться кілька поколінь і все владнається еволюційним шляхом не може, тим більше, що подібне все одно народить подібне, а може ще й гірше. До того ж усі перераховані вади супільних відносин напряму впливатимуть на швидкість та якість розбудови нової держави.
І хоч на хамство і силу в народі може знайтися така ж сама сила, такий підхід вже
