нехтування безпекою і життям людей, де бадьоро крокують «бєспрєдєл» і життя за кримінальними поняттями. І все це при повному правовому нігілізмі як «громадян начальників», так і простого люду.

Ми що, мазохісти? Годуємо тих, хто нас гнобить замість того, щоб захищати, а про власну безпеку будемо піклуватися самотужки? І все це при сумарній майже півмільйонній кількості всіх тих, кому за присягою належить захищати нас, тобто міліції, СБУ, прокуратури і суддів.

Висновок. У державі зовсім відсутні саме поняття та факт безпечного життя її людей, тобто немає системи ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ. У діяльності правоохоронних структур превалює один тільки карний складник, у всіх не розбираючи.

І знаєте, якщо навіть їх усіх замінити одночасно, як у Грузії, іншими, не заплямованими, малоймовірно, що в майбутньому щось докорінно зміниться. Бо НЕ НАПИСАНІ ВЗАЄМО ПРИЙНЯТНІ ПРАВИЛА, за якими ці нові, припустімо, чесні люди мають будувати громадську безпеку в новій державі. Нам потрібний загальнодержавний документ, де ці правила буде викарбувано. Потрібен справжній катехізис для правоохоронців. Його назва — Державна доктрина громадської безпеки суспільства, яка має бути ухвалена законодавчо в контексті реформи правоохоронної й судової систем. Адже існує військова доктрина в армії, чому ж правоохоронці не мусять мати для виконання аналогічний документ?

Вище ми розглядали майбутню форму управління державою. Але там ми не обговорювали, якими повинні стати в ній правоохоронні структури. У цьому розділі ми й розглянемо це важливе для кожного громадянина питання.

Трохи психології: чи замислювався хтось, чому, йдучи працювати, скажімо, в міліцію, людина часто змінюється в негативний бік, у неї проявляються риси, які не можуть бути прийнятними в нормальному суспільстві? Страшно уявити, що твій сусід, якого ти в цивільному завжди сприймав як звичайну людину, здобувши погони й отримавши від держави зброю та повноваження, перетворюється на садиста, хабарника, злочинця. Але таких випадків багато, і це вже, на жаль, статистика.

Ви заперечите мені, що нормальні туди не йдуть, а йдуть тільки ті, хто здавна має приховану до таких жахливих проявів схильність. Тоді я поставлю риторичне запитання: до чого нам угруповання таких людей та ще й наділених державою потужними повноваженнями? Навіщо нам їх утримувати на свій головний біль? Давайте озброїмося і кожен сам себе захищатиме. Як у лісі. Але ми не для цього хочемо будувати нову державу. Тому нові її правоохоронці будуть працювати за НОВИМИ правилами. Згідно з названою Державною доктриною громадської безпеки суспільства.

А Міністерство внутрішніх справ має стати Міністерством громадської безпеки з яскраво вираженим вектором професійної діяльності, що буде спрямований саме на досягнення такої безпеки. Весь карний складник діяльності нинішнього МВС має бути згруповано в один департамент, який повинен зайнятися своєю безпосередньою професійною діяльністю — боротьбою зі злочинністю. Я впевнений, що флагманською структурою, яка об’єднає цей департамент на виконання такого завдання, стане відомий усім ще з прадавніх часів карний розшук.

У зв’язку з процесом поступової декриміналізації більшості так званих економічних статей Кримінального кодексу в майбутньому відпаде потреба виділяти в окрему структуру підрозділи боротьби з економічною злочинністю. Ну а боротьбу з організованою злочинністю, особливо у світлі її сучасної транскордонної діяльності, треба повністю передати в загальнодержавну структуру, яка відповідатиме безпосередньо за безпеку держави. Це виглядає найбільш логічним кроком з огляду на реалії існування самої міжнародної організованої злочинності, яка часто об’єднується і діє спільно з угрупованнями міжнародного тероризму.

А що ж таке головні для нас структури громадської безпеки? З чого вони складатимуться? Як діятимуть?

У цей найпотужніший департамент нового міністерства ввійдуть та об’єднаються ті, хто повинен зайнятися безпекою громадян безпосередньо: нова потужна і мобільна патрульно-постова служба, нова дорожня міліція (зараз патрульна поліція) із зовсім іншими завданнями, пов’язаними з дорожньою і придорожньою безпекою, добре розгалужена й оснащена служба дільничних інспекторів, служба профілактики неповнолітньої злочинності, аналітичні служби, підрозділи цифрового зв’язку та комп’ютерних технологій, потужний центр професійної підготовки.

Я не маю вдосталь місця та і якоїсь мети детально описувати структуру нового правоохоронного міністерства, хоча непогано на цьому розуміюся. Я доволі детально описав це читачеві, щоб він зрозумів, хто і якими силами захищатиме безпеку громадян нової держави, та авансом віддав свою довіру майбутнім, зовсім новим за своєю суттю правоохоронним органам. А нова Доктрина всіма своїми засадами скріпить воєдино їх діяльність на досягнення громадської безпеки та спокою».

Висновок. Правоохоронне законодавство у новій державі має бути докорінно змінено, а всі правоохоронні структури реформовані під нові завдання, безумовне виконання яких дасть українському народу змогу плідно працювати, спокійно спати, впевнено будувати своє майбутнє, просто відчувати себе захищеними. Кожної миті.

Фундамент побудови нової держави — остаточна перемога над корупцією

Головний актив нашої країни – її потенційно сильне громадянське суспільство. Країна з таким суспільством є надто відкритою, щоб залишатися й надалі настільки корумпованою. Її громадяни надто освічені, щоб залишатися настільки ж бідними. Комусь врешті-решт доведеться відступити, і навряд чи це буде громадянське суспільство.

Нам треба нарешті засвоїти, як «Отче наш»: усі наші кроки на шляху побудови сучасної конструкції керування новою державою мають вести до винищення такого явища, як корупція, що розкладає усе і вся.

Звичайно, цьому великою мірою має сприяти описана вище модель «електронної держави», де будь-який персоніфікований контакт між громадянином-споживачем державної послуги та чиновником-виконавцем буде максимально мінімізованим. Але це не головне.

Усе, що ми повинні і будемо робити для оновлення країни, має бути нанизано на єдиний стрижень — тотальну боротьбу з корупцією. Ефективна боротьба з цим ганебним явищем, — по суті, єдина можливість зберегти керованість державою. І ще одне, найважливіше — тільки за умови перемоги над корупцією та безумовного дотримання законів легалізується вітчизняний бізнес, податки від нього підуть до бюджету і тільки тоді реально «відчиниться брама», через яку ззовні потечуть інвестиції і нові технології.

Ви спитаєте, а де ж наші доблесні правоохоронці, котрі за присягою повинні боротися з цією корупцією? І не тільки боротися, а ще й не брати в цьому участі самим.

Відповідь на це не буде простою. Такі питання, як захист життя громадян, їх майнових прав та результатів їхньої праці, мають бути найголовнішими для тих, кому за Конституцією належить це робити.

Присяга присягою, але ми повинні усвідомлювати, що правоохоронці (особливо початківці) — теж звичайні люди і мають таке саме право жити гідно. А ще вони мусять надійно захищати свій народ, іноді ризикуючи власним життям, але, на відміну від інших наших громадян, винятково за заробітну плату з державного бюджету. І все!

Зі свого гіркого досвіду ми теж знаємо, що скільки не плати... Продовження цієї фрази всім добре відоме. Тому зараз я писатиму не про те, як нам треба забезпечити гідне утримання правоохоронців

Добавить отзыв
ВСЕ ОТЗЫВЫ О КНИГЕ В ИЗБРАННОЕ

0

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.

Отметить Добавить цитату