Відповідь є. Треба втілити в систему функціонування нової держави Професійний соціальний контракт з державою працівника правоохоронних органів, військовослужбовців та державних службовців, розробивши при цьому досконалу, справедливу і відповідну завданням оновленої державної служби Табель про ранги.
Розкриємо основні принципи такого важливого й потрібного всім документа. Має бути ясно, що держава, приймаючи на службу тих, хто вірою і правдою повинен їй служити (а в крайньому разі віддати за неї життя), зобов’язана офіційно підтвердити для такої людини її статус, рівень утримання, привілеї й гарантії. Такий документ має підписуватися між новим працівником та повноважним представником держави (наприклад, міністром) на двадцятирічний термін і набирати чинності через певний час, визначений для службовця як випробувальний термін. Немає зараз сенсу повторювати обов’язки такого службовця перед державою і народом — усе це відображено у його присязі.
А от про обов’язки держави перед ним треба сказати докладніше. Якщо людина, яка повинна вірою і правдою служити державі й захищати її згідно із законом не має права отримувати будь-які сторонні доходи, держава повинна взяти на себе (і виконати!) наступні обов’язки.
1. Через рік надати працівникові, який успішно пройшов термін випробування, службове житло, відповідне його сімейному стану. Надалі, мірою збільшення сім’ї, а також кар’єрного зростання, житлові умови мають синхронно поліпшуватися, але однаково статус житла протягом усього терміну дії соціального контракту повинен залишатися тільки службовим, без права його відчуження. Якщо людина протягом терміну служби міняє місце її проходження, їй виділяється аналогічне за розміром і станом житло незалежно від нового місця проживання. І тільки по закінченні терміну дії соціального контракту працівник, який сумлінно відслужив, отримує своє останнє службове житло у приватну власність. Для виконання такого масштабного завдання відповідним відомствам треба буде сформувати і постійно поповнювати банк службового житла. Як це працюватиме — тема для окремої розмови, але ці механізми автором розроблені і тому добре відомі.
2. Заробітна плата, зафіксована в такому контракті як початкова для будь-якого звання чи посади, має відповідати рівню вищому, ніж середній, для кваліфікованих фахівців в країні. Надалі вона повинна пропорційно зростати згідно з підвищенням звання й посади службовця, що кожного разу має фіксуватися окремим додатком до соціального контракту. Важливий момент: саме «тіло» зарплати має складати левову частку загальної суми утримання, решта — це надбавки за звання та складні й ризикові умови праці. Такий алгоритм потрібний для збереження стабільним самого окладу як основного складника утримання службовця з метою унеможливлення прояву волюнтаризму через бажання його керівників «відрегулювати» невеликий за розміром оклад суттєвими надбавками, щоб зробити працівника залежним від прояву їх службового свавілля.
3. Страхування службовця від будь-яких ризиків держава має здійснювати протягом усього терміну дії соціального контракту. Але, на відміну від нинішніх принципів страхування, по-перше, страхування ЗАВЖДИ має покривати всі видатки на лікування й інші компенсації в разі поранення чи захворювання працівника під час виконання ним службових обов’язків. У разі його смерті сума страхування має бути збільшена в рази і стати разом з пенсією по втраті годувальника реальною допомогою для сім’ї загиблого. По-друге, якщо людина успішно пройде весь термін служби, вона має отримати при виході на пенсію максимальну страхову суму, яку теж має бути зазначено в соціальному контракті. Така сума, на мій погляд, не може бути меншою, ніж її гривневий еквівалент у 50 тисяч євро.
4. Спеціальні службові привілеї:
- безоплатне і позаконкурсне навчання дітей у відомчих навчальних закладах будь-якого рівня;
- безвідсоткові цільові кредити, які видаватиме спеціально уповноважений державний банк, який обслуговує фінансування відомства з державного бюджету;
- певні побутові пільги, які можуть бути надані службовцю та його сім’ї відомством або місцевими органами влади.
Усі ці обов’язки держава повинна взяти на себе і стабільно виконувати за умови сумлінного виконання службовцем присяги та своїх професійних обов’язків протягом усього терміну дії соціального контракту. Якщо службовець хоча б один раз порушить закон, здійснивши кримінальний вчинок, який карається позбавленням волі, або ж учинить провину, яка має призвести до його обов’язкового звільнення з роботи за порушення присяги, соціальний контракт з таким працівником має бути розірвано, а сам службовець позбавляється службового житла, всіх видів фінансового утримання, компенсацій, страхової суми й усіх перерахованих привілеїв.
Контракт може бути розірвано з працівником тільки на основі рішення суду в таких випадках:
- за кримінальним правопорушенням;
- згідно з рішенням суду про звільнення працівника за порушення присяги за позовом відомства як другої сторони соціального контракту.
А тепер уявіть собі, чи багато знайдеться правоохоронців або інших державних службовців, які ризикнуть перекреслити одноразовим хабарем чи іншим правопорушенням весь результат попереднього життя? Особливо за умови невідворотності дії законів у новій державі. Питання риторичне.
Висновок. Справжнім остаточним результатом тотальної боротьби з корупцією в державі має стати загальна думка, яка опанує розум кожного громадянина: чесним насамперед бути вигідно. Об’єднуючи людей у новий соціум за новими принципами, ми зобов’язані повністю виключити з нинішнього життя притаманні йому такі вади: неповагу людини до своєї держави, правовий нігілізм, байдужість до своєї долі та небажання покращити власне життя власними ж силами.
А протилежні цим вадам риси, як-от: повага до рідної держави, шанування власних законів, бажання працювати, щоб жити краще, і стануть проявом справжнього патріотизму.
Про майбутню армію нової держави
«Природно, що безпеки тільки внутрішньої окремо не буває. Внутрішня безпека в державі нерозривно пов’язана з безпекою зовнішньою, яку переважно забезпечує дієздатна сучасна армія разом зі структурами державної безпеки, зовнішньої розвідки та дипломатичним відомством».
Так починався цей розділ у першому виданні. Це було 2012 року. Тепер, коли на цьому напрямі, починаючи з 2014 року, все докорінно змінилося, нині, 2015-го, цей розділ слід викласти дуже докладно і зовсім в іншому контексті. Хто читав і має перше видання книжки, зможе порівняти тексти.
Отже, сталося те, про що 2012-го ніхто (крім агресора, звичайно) й подумати не міг. Проте Україна нині змушена давати відсіч проявам зовнішньої агресії і, на жаль, внутрішньої зради.
Ми всі пишалися тим, що Україна стала позаблоковою державою, але цей статус добрий для мирних
