чужому навчайтеся, і свого не цурайтеся. Ось так і вибився у люди.
Студент був у захваті.
– Якщо тільки я виберуся звідсіля у живому стані, обов'язково повторю ваш науковий подвиг! - палко проговорив він.
Марта повернулася і поклала ключи на стіл.
– Моя черга... - проговорив студент і пішов у необхідному напрямку.
– Скільки залишилося до світанку? - спитала офіціантка.
– Зараз подив...
З туалету роздався крик. Потім - звуки боротьби. Потім - чавкання.
Друзі побігли туди.
На підлозі сиділа гігантська жаба. Перед нею лежав підручник з квантової фізики - усе, що залишилося від студента.
– То знов моя провина! - сумно сказала Марта. - Я забула зачинити вікно. Ось жаба туди і влізла.
Жаба кинулася на останніх захисників ДакДональдса.
Професор вхопив ключи і віддав Марті. Та зачинила двері на ключ. З середини роздалося розлючене квакання. Жаба билася у двері, але безрезультатно.
– Хай ся мучить! - жорстоко сказала Марта. - Двері імпортовані з нашого Гед-офісу на Каліфорнії. То є американська якість...
Вони повернулися за стіл.
За вікнами панувала непроглядна ніч. Тихо плескалася вода. Квакали жаби.
– Марто... - сказав професор.
– Що?
– Я хочу вам дещо сказати...
– Ну то кажіть, не встидайтеся...
– Знаєте... Для нас, науковців, немає вищого щастя, аніж служити Людству. Заради народного щастя відкриваємо ми нові закони природи, винаходимо нові пристрої та технології. Саме для того спускаємося у надра та летимо до далеких космічних зірок!
Марта уважно слухала.
– І тепер, перед смертю, я хотів би востаннє ощасливити наш народ... Але з усіх українців залишилися лише ви... О дозвольте ж вас задовольнити!
Вчений став перед Мартою на коліна і почав цілувати ноги. Потім зняв з неї туфлі.
– Та холодно ж у ноги... - зауважила та.
– Я зігрію їх своїми поцілунками! О, яка це насолода, бути біля ваших ніг!
Він цілував і цілував. Марта справді зігрілася.
Вчений подивився на Марту знизу вверх. З його глибоких, вдумливих очей лунало прохання.
– Дозвольте ж... зробити вам... кунілінгус...
'Знов якийсь науковий термін' - подумала Марта.
– А це як?..
– А ось так...
Професор Бойко-Власишин взявся до роботи.
Жарівки згасли: видко, сів акумулятор.
Попри барикаду, жаби позалазили на другий поверх.
– Ся рятуйте! - сказав професор, звертаючись до Марти. Він побіг на вперед, вдало відганяючи жаб мікроскопом. Але зашпортався, впав і хутко зник у хижих пащах тварин.
Марта залишилася сама. Вона приготувалася до найгіршого.
Заплющила очі... Завмерла... Але ніхто її не з'їв.
Вона відкрила очі. За вікном піднімалося сонце. Жаби повтікали.
Марта взяла телефон і зателефонувала до Кабміну, до Верховної Ради і особисто до Президента України. Усі пообіцяли приїхати - і Ющенко, і Тимошенко, і Янукович, і навіть Литвин. А Єхануров навіть пообіцяв підігнати свій бульдозер.
Марту врятували.
...За кілька тижнів...
– Ну, далі ти знаєш... - сказала Марта.
– А що стало з жабами? - спитала Орися.
Вони сиділи у полтавській квартирі і пили мартіні. Орися тільки що вилікувалася від отруєння після невдалої спроби долучитися до СучУкрЛіту.
– Жаби загинули від серцево-судинних захворювань викликаних споживанням транс-жирів, - розповіла Марта. - Всі-всі...
– Шкода... - сказала Орися. - Їх можна було б застосувати у Міністерстві оборони... чи у міліції...
– Орисю, рідненька... - попрохала Марта. - Чи нема в тебе нема зайвого тесту на вагітність?
– Отам, у шафі... Ціла скриня... Бери, скільки треба...
– Де?
– Та там, за презервативами...
– Якісь вони незвичайні...
– Це - розвідницькі, зі складу НАТО. Останній винахід американців. Вони вказують не тільки на вагітність, а й на стать дитини...
– Звідки в тебе таке?
– Та від Дзвінки. Вона тепер - розвідниця з СБУ. У них з НАТО спільні навчання...
– Файно... - Марта розглядала американський тест.
– Але ж він діє лише зранку, - застерегла Орися.
– Я почекаю.
...Наступного ранку...
Марта дивилася на тест. Одна половина стала рожевою, інша - ярко-синьою.
Значить, близнюки, хлопець і дівчина...
Хто є їхній батько - професор чи студент? Чи обидва?
Яка різниця! Головне, що це був вчений...
– І ви теж будете науковцями, - думала Марта. - Я наріку вас Ікс та Ігрек, як у романі Олеся Бердника. Ви - майбутня вітчизняної науки. Заради козацького минулого, ви полетите у космос, аж на самий його край. Ви
