спочатку називав такі заняття, а старанно виконував завдання Ріони. Він зрозумів, що йому необхідно відточити здібність зосередження, концентрації думки, навчитися мислити чисто, ясно.
— Можна послати потужний промінь думки, — говорила Ріона, — а вслід за тим засмітити простір цілою зграєю вороння, яке своїм ґвалтом зіпсує попередню посилку.
Він з рад$7
Але Ріона вперто відточувала здібності Буревія, і він почав навіть сумніватися в характеристиці, яку давав колись їй Багрян, назвавши її „розхристаною“. Скоріше її можна було назвати пунктуальною.
Космонавт перейшов до складніших завдань. Він передавав у простір свої думки в формі образів, символів, слів, а Ріона приймала їх. А потім навпаки. Результати передавалися Багряну і Раді Інституту. Після таких експериментів Багрян зустрічав Ріону і Буревія сонячною усмішкою. І вони знали, що досліди їхні перевищують усі сподівання вченого.
Велися експерименти з фотографуванням$7
Потім Буревій захопився ще одним тренуванням своєї думки. Він почав працювати над зміною рослин під впливом енергії X-поля. Такі експерименти подобалися йому більше за все. Вони були казкові, але разом з тим$7
Він брав кілька рослин, розташовував їх у різних приміщеннях і ставився до кожної з них по-різному. Одну залишав у спокої, другу підбадьорював дружньою хвилею думки, третю вольовим зусиллям примушував сповільнювати ріст. І рослини слухалися його. Хоч потрібно було кілька місяців, щоб побачити результати. Але вони були. І були разючі. А ще цікавішим був експеримент з кв$7
А потім наступили дні суворих екзаменів. Йому необхідно було створити в просторі „психодвійника“. В цьому допомагав цереб-ропсихоконцентратор (ЦПК) — винахід Багряна і його помічників. Апарат у формі овала надівався на голову, ніби вінець. З допомогою кристала психоенергії в ЦПК збуджувалось потужне Х- поле, яке спрямовувало енергію думки суб’єкта вузьким концентрованим променем у потрібному напрямі, допомагало зосередитись, щоб створити необхідну форму „психодвійника“.
Саме так Ріона відвідала Плутон тоді, рік тому, коли Буревій прощався з Землею в чужому світі.
Враження від перших спроб перевершили мрії Буревія. Йому здалося, що він потрапив у царство снів. Коли людині спиться, що вона літає в просторі, до інших планет, чи опускається під воду, чи перетворюється в слона, птаха або в що завгодно — така людина не дивується, прокинувшись, що з нею$7
Надівши перший раз ЦПК, Буревій, як завжди, зосередився. Згідно з домовлен$7
Космонавт відчув, що він уже не в експериментальній камері, повністю ізольованій від світу. Він миттю вийшов свідомістю з ст$7
Він метнув себе незначним вольовим зусиллям до вказаної гори. Зупинився біля намету асистентів. Вони побачили його, радісно привітали. На нього націлились кілька об’єктивів, весело засяяли вічка автоматів, реєструючи появу „психодвійника“. Але найдивніше було Буревію. Він розумом знав, що лежить в експериментальній камері Інституту, а разом з тим$7
Враження було неймовірне. Але факт, уявлений свідомістю, був стверджений багатьма бездоганними свідками — квантовими та електронними автоматами.
Інститут тріумфував. Тепер парапсихологи одержали ще одного сильного працівника. Багрян готувався впритул підійти до заповітних дослідів — до вивчення Космосу, щоб ствердити свою мрію і відкрити новий шлях польотів між зірками. І, звичайно, „покласти на лопатки“ прихильників квантових кораблів у завоюванні простору.
Ще кілька пробних польотів. А потім — ривок на Місяць.
Буревій згадує комічні перипетії, зв’язані з тим експериментом. Він в одну мить подолав простір між Землею і Місяцем. Консервативна земна свідомість, для якої цей політ здавався кощунством, порушенням всіх законів фізичного світу, замовкла вражена, приголомшена. Тільки серце співало урочисту пісню перемоги над простором. Серце ставало господарем світу, братом далеким зіркам, галактикам…
Тільки що Земля була внизу, вона здавалася грандіозною кулею, оповитою зеленкуватим ореолом, і раптом за якусь мить опинилася вгорі. А Буревій вже побачив себе серед місячного пейзажу.
Зубчаті гори. Тіні. Хаотичні нагромадження скель.
Над серцем майнув крилом жах: тут нема повітря, він без скафандра, зараз замерзне, задихнеться. І одразу ж Буревій радісно засміявся. Не треба нічого: ні скафандрів, ні повітря. Він всемогутній, всепроникаючий, всюдисущий.
Ось вежа Космоцентру. Незначним зусиллям волі Буревій проник усередину. Опинився в центральному залі. Там якраз відбувалась нарада космонавтів. Про щось говорив Вогневик.
Буревія побачили. Залунали привітальні вигуки. Руде волосся Вогневика замайоріло від задоволення.
— Ага. Вернувся, зрадник. Не витримав містики? Звідки ти? Яким рейсом?
— Це не я, — замогильним голосом відповів Буревій. — Це мій привид. Обережно, не наближайтесь.
— Не валяй дурня! — весело закричали друзі, кидаючись до нього, простягаючи руки.
Але руки їхні вільно проходили крізь пружну просторову плівку „психодвійника“. Залунали вигуки здивування. Буревій сміявся.
— Ага! Злякалися!
— Поясни ж, будь ласка, — не стримався Вогневик. — Що це за фокуси? Де ж тоді ти, якщо тут твій привид?
— На Землі. В Інституті. Що, здорово?
— А не брешеш? — простодушно закричали космонавти.
— Клянусь парсеком!
— Оце так! — хотів ударити Вогневик Буревія по плечі. Але рука його прорізала „психодвійника“ і ляпнула себе по стегну. Космонавти зареготали. Вогневик конфузливо почухався.
Так закінчився космічний експеримент Буревія. Друзі щиро бажали йому успіхів, обіцяли підтримку, прохали об’єднати сили „космачів“ і „психів“, як ризиковано вони назвали працівників Інституту Думки.
Минали дні, місяці. Незабаром настане час, коли почнуться польоти до планет. А потім до інших зірок. До зірок! Це неймовірно. Але факт. Багрян вірить, що ще за життя Буревія і Ріони вони зможуть „махнути“ до інших галактик.
Думки Буревія збурилися, майнули врозтіч. Серце відчуло її наближення. її. Він уже не думав про неї як про Ріону — працівника Інституту, соратника спільної справи. Це була просто вона. Вона. І не треба нічого…
Ось вона наближається, як і завжди, нечутною, плавною ходою. Ніби випереджаючи обличчя, летять попереду двоє зірок-очей. Простягаються назустріч йому руки, як промені. Він бере їх в долоні, з серця в серце посилає радість свою. І обоє сідають, як завжди. Мовчазно. Тихо.
Вона обіцяла розповісти щось цікаве. Вона говорила, що це її таємниця. Буревій знає, що її таємниця така ж прекрасна, як і вона. Інакше й бути$7
Він розпалює багаття. Вогонь виривається на волю, освітлює зачаровані лиця. Буревій дивиться на дівчину, жде.
„Говори, говори… Дай моєму серцю відчути твою таємницю, Ріоно…“
ТАЄМНИЦЯ РІОНИ
Тривожна, дивна розмова. Легка, несподівана, радісна.
— Друже, прийшов час. Я відкрию свою таємницю.
— Я давно жду, Ріоно.
— Ти знаєш, що незабаром найвідповідальніші польоти?
— Так, друже.
— Ти знаєш, Буревію, що потрібно перед вирішальною битвою?
— Загартувати крицю. Випробувати мечі.
— Дякую тобі, — радісно всміхнулася дівчина. — Ти сказав ясніше ясного. Саме так. Загартувати
