Син Cутiнкiв i Cвiтла

Дiонiсiв погляд зупинився на моїх руках. Вiрнiше, не тому, що я в них тримала.

— А що це в тебе?

— Мiй комп’ютер. Я спецiально зачарувала його, щоб вiн супроводжував мене, коли я йду в Безчасiв’я.

— Круто! — похвалив мене Дiонiс. — Ти завжди була винахiдлива дiвчинка.

Тим часом троє пiдiйшли до нас.

— Здрастуйте, — привiтала нас Бронвен, утiм, без особливої радостi. — Нiчого сказати, гарний подарунок я отримала на весiлля!.. Дiонiсе, дозволь вiдрекомндувати тобi Моргана Фергюсона i мого брата Колiна, Артурових друзiв. Сподiваюсь, вони стануть i твоїми друзями.

— Я теж сподiваюсь, — вiдповiв кузен i чемно кивнув Моргановi та Колiновi. — Дiонiс iз Сутiнкiв до ваших послуг, панове. Хоча, боюся, в цiй справi вiд мене буде мало користi.

— Подивимося, — сказала я. — У тебе за плечима пiвтори сотнi рокiв. Як знати, може нам згодиться твiй досвiд.

— Буду радий надати посильну допомогу. I непосильну теж. Але завважу, що в планi життєвого досвiду менi далеко до Амадiса. Чи не тому, Бронвен, ти взяла його з собою?

— Почасти тому. А ще вiн пiдвернувся менi пiд гарячу руку.

— А де Брендон?

— Залишився в Екваторi. Я не мала часу шукати його.

Морган обiйняв мене й поцiлував. Не тому, що хотiв похвастатися перед iншими своєю перемогою; просто зрозумiв, що я потребую його пiдтримки. Вiн так i залишився стояти поруч зi мною, поклавши руку менi на талiю.

В очах Бронвен спалахнули лукавi вогники:

— Отже, це не плiтки? У вас справдi роман?

Я трохи збентежилася, але загалом її слова були менi приємнi.

— Зараз є важливiшi справи, — стримано вiдповiла я. — Саме iснування Всесвiту пiд загрозою.

— Як я розумiю, — сказала Бронвен, — небезпека не смертельна. Цей Джона, хоч i страшенний негiдник, далеко не дурень i не збирається знищувати Джерело.

— Вже знаєте, хто вiн?

— Артур розповiв. — Бронвен зiтхнула. — Ну й синочка нагуляв, хай йому грець!

— Як поводиться Джерело? — запитала я.

— Чекає. Воно не в змозi нiчого вдiяти.

Я похитала головою:

— Неймовiрно!..

— А проте так. Якби це був якийсь зомбi, Джерело нейтралiзувало б його без проблем. Але перед людиною, що має свободу волi, воно виявилося безсилим. — Бронвен кiлька секунд помовчала. — Досi я тайкома вiрила, що Джерело є Богом. На жаль, це не так.

— Бог, якщо вiн є, не може бути частиною свiтобудови, — озвався Колiн. — Вiн має стояти над усiм сущим. I в будь-якому разi, безглуздо сподiватись на гiпотетичного Творця. Навiть якщо вiн iснує, допомоги вiд нього ми не дочекаємося. За великим рахунком, йому начхати, завершиться всесвiтнiй цикл зараз або за мiльярд рокiв. Що для нього цей мiльярд — лише мить вiчностi.

— Отож, — пiдбила пiдсумок Бронвен, — на допомогу Всевишнього розраховувати не варто. Мусимо самi впоратися з Джоною, а не чекати, що його вразять блискавицi небеснi.

— Маєте якийсь план? — запитав Дiонiс.

— План дуже простий, i його простота — наслiдок нашого безсилля. Ми не можемо нiчого вдiяти, поки Джона не здобуде Силу. Спробуємо порiшити його, коли вiн вийде iз Джерела.

Я похитала головою. План був занадто простий, навiть примiтивний — i цiлком передбачуваний. Якщо Джона не телепень (а вiн таки не телепень), то просто збере всiх адептiв у Безчасiв’ї й накаже перемiститися вперед за часом матерiального свiту бодай на одну наносекунду. Цього буде досить, щоб утекти вiд нас.

— А втiм, — вела далi Бронвен. — Мене турбує не так сам Джона, як той факт, що однiй людинi вдалося поставити Всесвiт на грань загибелi. На наше щастя, вiн виявився не фанатиком, а лише озлобленим месником. Та де гарантiя, що слiдом за ним не прийде справжнiй фанатик — iз тих, хто вважає Всесвiт порочним i гiдним знищення?

Я згадала Гаральда i здригнулася з жаху. Це вже точно. Вiн без вагань спрямував би всю мiць Порядку на Джерело, уявивши себе ангелом-провiсником Страшного Суду...

— Тут щось не так, — сказала я. — Джерело не може бути таким вразливим, таким беззахисним.

— Не має бути, — поправила мене Бронвен. — Джерело треба охороняти вiд зазiхань з боку людей. А людський розум такий хитрий i винахiдливий, що його пiдступам спроможний протидiяти тiльки iнший людський розум. На вартi Джерела має стояти Хазяйка.

— Тобто ти?

Вона похитала головою:

— Нi, не я. Невже ви й досi не збагнули, що я лише тiшу своє самолюбство, зображаючи Хазяйку Джерела? Так, це правда, я гострiше за всiх вас вiдчуваю Джерело, я, можна сказати, його перша наближена, але я несправжня Хазяйка. Я хiба тимчасово виконую її обов’язки — i, як бачите, не вельми успiшно.

— А хто ж тодi справжня Хазяйка Джерела? — запитав Дiонiс.

— Мiсце поки вакантне. Думаю, його займе Дейдра.

— Артурова жiнка?

— Нi, донька.

Дiонiса непросто було спантеличити, але Бронвен це вдалося. Йому аж щелепа вiдвисла вiд подиву.

— Дейдра? — перепитав вiн. — Артур має ще одну доньку?

— Вiд Дани, — пояснила я. — Дiвчинка була зачата у Джерелi й народилася вже адептом.

— Отакої!.. Ось чим ви тут займаєтеся... А скiльки їй?

— Лише пiвроку.

— Цього замало. Їй би трохи пiдрости.

— Ми вже думали про це, — вiдповiв Колiн. — У Безчасiв’ї мала Дейдра почувається як удома, але це невдале мiсце для її розвитку як людини. Вона має зростати серед людей, спiлкуватися з однолiтками, отримати нормальне виховання. Зрештою, вона звичайна дитина... хоч i надзвичайна. А дитинство в цiлковитiй iзоляцiї вiд людського суспiльства негативно вплине на формування її особистостi. Iнша рiч, свiти зi швидким плином часу. Якби ми мали бодай день...

— Його ми не маємо, — сказала я. — В нас лiченi хвилини.

— Атож. На жаль. Спробуй вiдшукати стабiльний, населений, культурний i цивiлiзований свiт з таким швидким плином часу.

— А от i спробую. — Я всiлася на траву, поклала на колiна ноутбук i пiдняла кришку. — Програма пошуку є, треба лише задати параметри.

— Брендо, — вражено мовив Дiонiс. — Ти не жартуєш? Iдеться ж бо про сотнi тисяч одиниць Основного потоку.

— Оптимальне значення — мiльйон.

— Тим бiльше. При такому прискореннi часу...

— Для адептiв це дрiбницi. А Дейдра — адепт вiд народження. Хвилюватися нiчого. — Я активiзувала зв’язок комп’ютера з Джерелом i запустила пошукову програму. Вона стала сканувати область швидкого плину часу в дiапазонi вiд 500.000 до 10.000.000 одиниць Основного потоку. — От i все. Тепер залишається тiльки чекати.

— А довго? — поцiкавився Дiонiс.

Я знизала плечима:

— Як пощастить. Та зрештою час у Безчасiв’ї — це велика умовнiсть. — Потiм звернулася до Моргана