Батько вмер, його поховали, i жалоба за ним триватиме лише два днi. А вже пiслязавтра, згiдно з його останньою волею, настане свято — коронування нового короля Логрiсу, Колiна IX. Король помер — хай живе король!
Новий король... Дейдра сприйняла це розумом, але серцем вiрити вiдмовлялася. Вона не могла уявити королiвство без батька — i тим бiльше не уявляла на його мiсцi Колiна. Проте вiн став королем, люди вже бачили в ньому свого володаря, а король Брiан вiдiйшов у минуле, перетворився на частину iсторiї. Велич мирська швидкоплинна...
Втiм, Дейдра не почувала нi заздростi, нi досади вiд того, що Колiн успадкував престол, потiснивши її на другий план. Власна неповноцiннiсть не дозволяла їй серйозно думати про владу. Дейдру зовсiм не обходило, хто тепер стане королевою (вона здогадувалася, хто) i посяде її нинiшнє мiсце першої ледi двору та всього королiвства. По батьковiй смертi їй було нестерпно й надалi грати роль хазяйки в країнi, де править iнший король.
Сумнi роздуми Дейдри перервала поява Колiнової сестри, Бронвен. Оскiльки дверi спальнi були не замкненi, вона ввiйшла, навiть не спитавши дозволу. Бронвен нiколи не вiдзначалася зайвою делiкатнiстю.
— Вирiшила подивитися, чи вже спиш, — пояснила вона. — Може, допомогти?
— Дякую, не треба, — сказала Дейдра. — Обiйдуся без чарiв.
— Тодi я трохи побуду з тобою. Добре?
Бронвен не стала чекати на вiдповiдь, скинула черевички й забралась на лiжко. Вона була вдягнена в чорну жалобну сукню, проте вигляд її не виказував особливого смутку. Та Дейдру це нiскiлечки не образило. Бронвен була надто легковажна, щоб довго журитися, i звинувачувати її в цьому було так само безглуздо, як дорiкати гiрськiй рiчцi за швидку течiю.
Бронвен зручно вмостилася на подушках, обхопила колiна руками i, схиливши набiк голову, скоса глянула на Дейдру своїми ясно-синiми очима.
— Ти не ображаєшся, що Колiн призначив коронування на пiслязавтра?
— Така була батькова воля, — мляво вiдповiла Дейдра. — Колiн мусить оволодiти Силою, щоб уже нiхто не мiг заперечити його право на престол. Це остаточно нейтралiзує Емрiса.
— Думаєш, вiн причетний до вбивства твого батька?
— Не знаю. Можливо.
— А от Колiн, схоже, певний цього. Вiн запропонував Емрiсовi посаду губернатора однiєї з наших морських колонiй на його вибiр — проте не ближче, нiж за двi тисячi миль вiд материка.
— I що вiдповiв Емрiс?
— Негайно погодився. По-моєму, вiн дуже наляканий.
— Що ж, тим краще, — сказала Дейдра. — Там вiн нiкому не мулятиме очi. Це краще, нiж стратити його... навiть якщо вiн злочинець. Досить убивств, їх i так забагато. Мiй брат, ваш батько, мiй батько — час уже зупинитися.
Бронвен пильно подивилася на неї:
— Знаєш, мене вражає твоя великодушнiсть, сестрице.
Дейдра важко зiтхнула:
— А мене вона просто вбиває. Якби ж то я вмiла по-справжньому ненавидiти... Але годi про це. Менi й без того гiрко.
— Гаразд, — погодилася Бронвен. — Мiж iншим, ти чула останню новину? Колiн зробив Данi пропозицiю.
— Отакої! — Ось тепер Дейдра справдi образилася. — Не дуже вдалий час вiн вибрав для сватання. Мiг би й зачекати.
— На жаль, не мiг. Виявляється, пiд час коронування лiворуч короля має стояти його матiр, дружина або наречена. Така вимога ритуалу.
— Зрозумiло... I що ж Дана?
Бронвен пирхнула:
— А що Дана! Вона рада-радiсiнька. Думає, що Колiн нарештi покохав її. Але це не так. Вiн досi за тобою сохне.
— Вiдучора все змiнилося. Тепер я його сестра.
— От-от. Тому вiн i вирiшив одружитися з Даною.
— Правильно. Давно б так, — сказала Дейдра. — Дана сильна й вольова дiвчина, до того ж гарненька. Вона швидко прибере Колiна до рук i виб’є дур з його голови.
По тому запала мовчанка. Дейдра вже почала засинати, аж раптом Бронвен спитала:
— Як у тебе з тим красунчиком МакШоном? Вiн ще не набрид тобi?
Дейдра невдоволено розплющила очi.
— Нi, не набрид. А тобi що до того?
Щоки Бронвен спалахнули рум’янцем.
— Та так... просто цiкаво.
— Просто цiкаво? — Дейдра лiниво похитала головою. — Не вiрю. Здається, ти маєш його на оцi. Але це погана iдея. Ти ще мала, тобi рано заглядатися на хлопцiв.
Бронвен поморщила свiй маленький, всипаний ластовинням носик.
— Ще чого! Я лише на рiк менша за Дану — а вона незабаром вийде за Колiна. Може, i я хочу замiж?
Дейдра перевернулась на правий бiк, поклала пiд голову руку i знову заплющила очi.
— Хочеш, виходь. Але не за Кевiна. Його не чiпай, вiн мiй. Второпала?
— То в тебе з ним серйозно?
— Авжеж, — сонно промурмотiла Дейдра. — На все життя. Чим вiн поганий як мiй майбутнiй чоловiк?
— Нiчим. Вiн дуже гарний, — вiдповiла Бронвен. А помiтивши, що кузина вже заснула, тихо додала: — Навiть надто гарний для тебе. Вiн заслуговує на кращу долю, нiж бути твоїм чоловiком. I вiн обов’язково стане моїм.
З цими словами вона зiсковзнула з лiжка, взула черевички i вийшла зi спальнi. Невдовзi до палацу мав прибути монсеньйор Корун МакКон, i Бронвен дуже цiкавило, про що вiн розмовлятиме з Колiном, Даною й Кевiном. Захист вiд пiдслуховування її не турбував — ще два роки тому вона вiднайшла спосiб, як обiйти цi чари, i вiдтодi була в курсi всiх подiй при дворi. У її маленькiй, але дуже розумнiй i хитрiй голiвцi зберiгалося безлiч таємниць, навiть таємниця смертi короля Брiана, яку вона нiкому не збиралася розкривати. Бо мала на те вагомi пiдстави.
Вислухавши Колiна, архiєпископ повiльно похитав головою:
— На жаль, государю, я мало що можу додати до ваших слiв. Покiйний король утаємничив мене в усi тонкощi обряду, але з фактичною стороною цього дивовижного явища я нiтрохи не знайомий. Ваш дядько побiжно згадував про Ворота, Джерело та Хазяйку, i з його слiв у мене склалося враження, що йдеться про цiлком реальне мiсце, куди ви маєте потрапити в момент коронування. Але як саме це станеться i яким чином нiхто не помiтить вашої вiдсутностi — цього не знаю.
— А що вам вiдомо про Хазяйку? — запитав Колiн.
Архiєпископ уже вкотре поправив червону оксамитну шапочку на своїй головi. Вiн нервував, розумiючи, яка величезна вiдповiдальнiсть лежить на його плечах. Зазвичай король Логрiсу, передчуваючи смерть, запрошував до себе наступника престолу й розповiдав йому, що слiд робити. Архiєпископовi ж залишалося провести сам обряд з точним затриманням усiх приписiв ритуалу. Проте зараз, коли король Брiан умер, не встигнувши нiчого пояснити Колiновi, дуже багато залежало вiд монсеньйора Коруна МакКона — архiєпископа Авалонського, верховного кардинала Захiдної Курiї, намiсника патрiарха Єрусалимського в
