— Вiн чiплявся до неї, а я вступився, — бовкнув Кевiн перше, що спало йому на думку.
— Отакої! — здивувалася Дейдра. — А я думала, що його цiкавлять лише хлопчики...— Тут вона по- справжньому розлютилася й тупнула нiжкою. — Клятий виродок! Вiн уже геть здурiв! Треба заарештувати його.
— Вiн десь зник, — сказав Кевiн. — I Бронвен також.
Дейдра недбало знизала плечима:
— От за неї я не турбуюся. Вона зумiє захистити себе. Дарма ти вплутався в цю справу. Бронвен не потребує нiчийого заступництва, це вiд неї треба всiх захищати. Цiлком можливо, що вона сама спровокувала Ерiксона — аби потiм ти вступився за неї. Останнiм часом вона так i пасе тебе очима. Я б не радила заохочувати її.
— Я й не думав заохочувати її. Мене вона не цiкавить. Менi потрiбна тiльки ти, одна лише ти, i не важливо, що... — Кевiн розгублено замовк. Вiн мав на увазi одне, Дейдра подумала про iнше, i обоє спохмурнiли.
Кевiновi стало гiрко й тоскно. Дейдра, закусивши губу, з нiмим докором дивилася на нього; в її очах застиг бiль усiх дев’ятнадцяти прожитих рокiв... Вони вiдчули полегшення, коли з’явився Морган Фергюсон i звiльнив їх вiд необхiдностi самим шукати вихiд з цiєї прикрої ситуацiї.
— Моє шанування, принцесо, — чемно вклонився вiн Дейдрi. — Я не завадив вашiй розмовi?
— Аж нiяк, мiлорде, — стримано вiдповiла вона. — Я саме збиралася йти. Охоче поговорила б з вами, та в мене багато справ. — Дейдра силувано всмiхнулася Кевiновi й рушила коридором у напрямку Бенкетної зали.
Кевiн провiв її ладну фiгурку сумним поглядом, вiдтак повернувся до Моргана.
— Треба поговорити, — вiдповiв той на його нiме запитання. — Справа нагальна. Ходiмо до тебе.
— Гаразд.
Вони перейшли в захiдне крило палацу i стали пiднiматися сходами. Морган сказав:
— Вибач, що завадив вам з Дейдрою, але...
— Ти тут нi до чого, Моргане. Я сам усе зiпсував. Бовкнув одну дурницю, а вона сприйняла це на рахунок свого неповноцiнного Дару.
— Дуже образилася?
— Ще б пак, — зiтхнув Кевiн.
Вони ввiйшли до його помешкання. Морган захистив вiтальню чарами вiд прослуховування, влаштувався в зручному крiслi бiля вiкна i розкурив сигару.
— Зi мною знову зв’язувався Колiн. Наказав арештувати Брана Ерiксона за звинуваченням у державнiй зрадi.
— Ага... — тiльки й промовив Кевiн, присiвши на м’який стiлець.
— Як ти розумiєш, — продовжував Морган, — я не мiг не зацiкавитися твоїми активними пошуками того ж таки Ерiксона. Звичайно, вас не можна назвати щирими друзями, проте твоя несподiвана агресивнiсть трохи здивувала мене. Особливо коли врахувати, що барон десь запропастився разом iз Бронвен, яка, в свою чергу, перетворила тебе на мумiю.
Кевiн не став повторювати баєчку про те, що закляття наклав Ерiксон, а не Бронвен. На вiдмiну вiд Дейдри, яка швидше захотiла повiрити йому, нiж справдi повiрила, Фергюсон на це не купився б. Тому вiн просто запитав:
— А як пояснив свiй наказ Колiн?
— Нiяк. Доручив менi заарештувати барона й одразу вiдключився. У мене склалося враження, що одночасно вiн з кимсь розмовляв. А тепер розповiдай, що за гедзь тебе вкусив. Чому ти шукав Ерiксона?
— Бо дещо довiдався про його витiвки, — неохоче вiдповiв Кевiн.
— Вiд Бронвен?
— Так... Тiльки не питай, що саме. Я дав їй слово мовчати.
— Добре, не питатиму.
Морган вiдкинувся на спинку крiсла, закусив сигару в правому кутку рота й уп’явся в Кевiна прискiпливим поглядом. За хвилю Кевiн збентежено вiдвiв очi.
— Зрозумiй... я дав слово.
— Атож, розумiю. I разом з тим бачу, що тобi дуже хочеться порушити його. В цьому немає нiчого ганебного, Кевiне. Бувають ситуацiї, коли слiпе й безумовне дотримання слова перетворюється з чесноти на дурiсть. Знаючи Бронвен, я маю велику пiдозру, що ти потрапив саме в таке iдiотське становище. Б’юсь об заклад, вона взяла з тебе обiцянку мовчати, не пояснивши, навiть не давши наздогад, про якi серйознi речi збирається розповiсти.
— Ну... — зам’явся Кевiн. — Власне, вона попереджала, що я пошкодую...
— I цим ще дужче заiнтригувала тебе, — пiдхопив Морган. — А потiм розповiла про таке, що зробило тебе мало не спiвучасником злочину.
— Нi, не спiвучасником. Радше, приховувачем.
— Отож-бо й воно. Якщо називати речi своїми iменами, то Бронвен видурила в тебе обiцянку. А це звiльняє вiд будь-яких зобов’язань. Чесне слово не можна отримати нечесним шляхом.
Зрештою Моргановi вдалося переконати Кевiна, i вiн переповiв усе, що почув вiд Бронвен, нiчого не приховуючи. Вислухавши його, Фергюсон ненадовго задумався, потiм сказав — але зовсiм не те, що очiкував почути вiд нього Кевiн:
— Ти здогадуєшся, навiщо вона це розповiла?
— I навiщо?
— Щоб ти ще бiльше став жалiти Дейдру. А жалiсть часом убиває любов. Бронвен дуже жорстоке дiвчисько.
Кевiн подивився на нього з благанням:
— Моргане, скажи, що це неправда. Скажи, що це неможливо. Скажи, що цього бути не може, що все це — дурницi.
Фергюсон зiтхнув:
— Сказати я можу. Та хiба ти повiриш менi?
— Отже, чари безплiдностi iснують?
— Цiлком можливо. Теоретично я допускаю iснування таких чарiв, щоправда, дуже туманно уявляю механiзм їхньої дiї. — Вiн скрушно похитав головою. — Далебi, чортiвня якась! Спочатку Бронвен з її приворотними чарами, тепер от — Бран Ерiксон iз закляттям безплiдностi...
— Ти зможеш його зняти? — з боязкою надiєю запитав Кевiн.
— Тут краще звернутися до фахiвця з чаклунської медицини. А можливо, доведеться зачекати повернення Колiна з його Силою. Та найперше слiд упiймати Ерiксона й витрясти з нього саме закляття. З чарами завжди легше боротися, коли знаєш їх першооснову. — Морган хмикнув. — Цiкаво, а що б ти робив, якби й далi тримав своє слово?
— Авжеж, — кивнув Кевiн. — Тiльки б мучив себе й жалiв Дейдру... А так у мене хоч з’явилася надiя.
Фергюсон пильно подивився на нього.
— А ти не думав, що Бронвен могла навiяти тобi цю безнадiю? Не грубо, а дуже тонко, ненав’язливо. Особисто менi видається пiдозрiлим, що ти так швидко й без вагань повiрив її словам. А ще я певен, що якби Дана не визволила тебе, якби ти пробув пiд владою чарiв Бронвен стiльки часу, скiльки вона розраховувала тебе протримати, то неухильно дотримувався б своєї обiтницi мовчання.
Кевiн заскреготав зубами:
— Кляте мале стерво! Шкода, що вона Колiнова сестра, iнакше б я... До речi, ти повiдомиш про все Колiна?
— Повiдомлю, але не про все. Жодного слова про Емрiса. Я не буду тiєю людиною, вiд якої Колiн дiзнається, що його рiдний брат — убивця. Та й тобi раджу мовчати. От коли зловлять Ерiксона, i на допитi вiн викаже Емрiса, тодi iнша рiч. А якщо нi, то нехай це залишається в таємницi.
— Емрiс заслуговує смертi!
