О.ШАЛIМОВ
Зустрiч з тиранозавром
Мiстер Леслi Бейз критично розглядав фотографiю.
- Якщо це не шахрайство, тобто не хитрий фотомонтаж, - сказав вiн, простягаючи менi знiмок, - то це повинно зацiкавити вас...
- Ми зробили експертизу, - поспiшно вставив секретар. Я мовчки розглядав знiмок. Потвора була заввишки щонайменше сiм метрiв. Вона стояла на заднiх ногах, спираючись на гiгантський хвiст. Величезна паща з довгими конiчними зубами була напiввiдкрита. Переднi лапи, озброєнi кiгтями, довгими, немов кривi кинджали, притиснутi до грудей. В маленьких круглих очах застигла ненаситна лють. Поряд валялися понiвеченi останки носорога. Загиблий гiгант здавався роздавленим щуреням коло готовой до стрибка потвори.
- Це, безперечно, новий вид тиранозавра, що якимсь чудом зберiгся до наших днiв, - мовив я, кладучи фотографiю на стiл.
- Вам виднiше, як назвати, - пробурчав мiстер Бейз. - Адже ви професор зоологiї?
- Палеонтологiї, - поправив я.
- Тим бiльше. То вiзьметесь розшукати красеня i доставити в один з моїх звiринцiв?
- Боюсь, що це - важке завдання…
- Тому я й звернувся до вас, мiстер…
- Турський, - пiдказав секретар.
- Саме так… мiстер Турський. Ви, здається, бували в Центральнiй Африцi?
Я ствердно кивнув.
- Де й коли?
- Я працював у верхiв'ях Голубого Нiлу пiд час другої свiтової вiйни. Був i в iнших мiсцях…
- А потiм?
- Довго розповiдати. Зараз викладаю палеонтологiю хребетних у…
- Знаю. За живого тиранозавра я вам плачу… двiстi тисяч доларiв. За шкуру i скелет - сто тисяч. Повернетеся нi з чим - не одержите нi гроша. Всi публiкацiї тiльки через мої видавництва. Жодного iнтерв'ю, жодної фотографiї на сторону. Згоднi?
Я вiдповiв, що подумаю.
- Вирiшуйте зараз же! I пам'ятайте: якщо вiдмовитесь, ви нiчого не чули i не бачили цього знiмка.
- Експедицiйнi витрати?
- Назвете необхiдну суму.
- Згоден.
- Ол райт. Договiр пiдпишете сьогоднi ж. Персонал експедицiї пiдберете в Конго. Європейцiв - мiнiмум. Нiхто не повинен знати мети поїздки. Хай думають, що це звичайна експедицiя за рiдкiсними тваринами. Виїзд через два тижнi…
Я спробував перебити його.
- Повторюю, рiвно через два тижнi. Мої агенти - у вашому розпорядженнi. З вами вирушить моя людина Персi Вуфф. Це непоганий хлопець. У нього надiйне око i чавуннi кулаки. Вiн буде вашим заступником. Все.
- Фотографiю ящера дозволите взяти з собою?
- Одержите копiю. Але не забувайте про умови…
- Це абсолютно новий вид тиранозавра, - промовив я, пiдсуваючи до себе знiмок. - Треба придумати для нього хорошу назву, i як тiльки ми знайдемо хоча б його зуб…
- К бiсу зуб! Менi необхiдний цiлий тиранозавр. Цiлий! Живий або в крайньому разi Мертвий.
- Звичайно, - погодився я.- Але, щоб охрестити його, досить i зуба. Як вам подобається видова назва - Тyrannosaurus beizi? Непогано звучить, правда?
Мiстер Леслi Бейз не чекав цього. В думцi я спробував поставити себе на його мiсце: звiсно, приємно, якщо твоїм iм'ям назвуть найстрашнiшу з потвор, якi будь-коли населяли землю. Однак мiстер Леслi Бейз знову похмурнiшав i забарабанив пальцями по столу. Я чекав, що вiн викладе нову серiю умов, адже договiр ще не був пiдписаний. Але вiн з невластивим йому сумнiвом у голосi раптом спитав:
- А чи не може видова назва тиранозавра бути подвiйною? Я не зразу второпав, куди вiн хилить, i обережно вiдповiв, що в окремих випадках назва виду може складатися з двох частин.
Вiн засяяв.
- В такому разi хай разом з моїм прiзвищем до ней ввiйде iм'я дружини.
- Чиєї дружини?
- Моєї, звичайно, - образився мiстер Бейз. - Її звуть Ритою.
- Чудово, - сказав я. - Отже - Tyrannosaurus beizi ritas. Вирiшено. До речi, я складатиму кошторис на три сезони. За тиранозавром, можливо, доведеться ганятись кiлька рокiв. Перший сезон - тiльки пошуки. Полювання на ящера почнеться в другому сезонi. Третiй - резервний,
Мiстер Леслi Бейз махнув рукою.
Все це було давно - багато мiсяцiв тому. Звичайно, це була авантюра - шукати живого тиранозавра для мiстера Леслi Бейза. Навiщо я полiз у кабалу? Заради грошей? Я нiколи не ганявся за ними, i, крiм того, на випадок невдачi я не одержую нiчого. Заради можливостi побувати в недослiджених районах Центральної Африки? Але Африку я знаю досить добре. Та й я вже не юнак, якого може захопити романтика далеких подорожей. Щоб опублiкувати ще одну монографiю про рептилiй? Але моє iм'я i так вiдоме в наукових колах, а крiм двох десяткiв палеонтологiв читати монографiю про рептилiй нiхто не стане… Та й в iснування тиранозаврiв я тепер не дуже вiрив.
Отже, мною зроблено необачний крок. Втiм, я вже зробив їх немало. Вiйна закiнчилась давно, а я все ще подорожую закордоном… Щемить серце, коли згадую сосновi перелiски Прикарпаття i вечiрнi тумани над тихою Вiолою, довоєнну Варшаву. Я мрiю про повернення… I сам вiдкладаю його все далi й далi, поспiшаючи завершити давно розпочатi дослiдження. Контракт з мiстером Бейзом вiдсунув моє повернення на батькiвщину ще на три роки… Та чи на три?
Ми перемiнили вже не один табiр на краю Великих болiт. Мої мисливцi дивуються. Замiсть того, щоб ловити рiдкiсних тварин, якi ще збереглися в цьому куточку Центральної Африки, ми лазимо серед отруйних випарiв, провалюємось по пояс i глибше у смердючу рiдину, лякаємо змiй i величезних болотяних жаб, знемагаємо вiд нестерпної вологої спеки, втрачаємо останнi сили вiд приступiв лихоманки. Перший сезон закiнчується, а ми не знайшли ще не тiльки зуба, а й навiть будь- яких ознак iснування тиранозавра.
Треба ж було такому статися, що мисливця, який надiслав фотографiю ящера мiстеру Бейзу, розiрвав лев за кiлька днiв до мого приїзду в Бумба.
Компаньйон мисливця - старий Джек Джонсон - виявився таким же йолопом, як i мiй заступник Персi Вуфф. Цих двох нероб зближала любов до вiскi. Маленький, худий i лисий Джек Джонсон мiг випити стiльки ж, скiльки здоровенний Вуфф.
Наближалися зливи. Темнi хмари все частiше закривали сонце. Треба було йти на пiвдень, подалi вiд цих гнилих мiсць.
Я вирiшив поговорити з Джеком Джонсоном одверто. Досi йому було вiдомо, що ми приїхали вивчати, фотографувати i ловити гiгантських крокодилiв.
Джек уже кiлька разiв вказував на слiди великих крокодилiв, але я рiшуче бракував їх, доводячи, що цi плазуни малуватi i не варто витрачати на них час.
Персi Вуфф приперся разом з Джонсоном i мовчки гепнувся на чемодан, що стояв бiля мого намету. Чемодан затрiщав.
- Обережнiше, - попередив я, - там соляна кислота i препарувальнi голки.
Персi з побоюванням пiдвiвся, помацав кришку чемодана i влаштувався поряд на згорнутому брезентi.
Джек присiв навпочiпки i вичiкувально подивився на мене.
- Незабаром почнуться дощi, - сказав я, - а ми ще не зустрiли нiчого, що могло б виправдати затрати
