уголос вірша. Це якийсь незнайомий шум, і шумить якийсь невідомий звір. А головне, він шумить під моїми дверима. Мабуть, доведеться встати та попросити, щоб він перестав.
Вінні-Пух вибрався з ліжка й відчинив двері:
— Привіт! — сказав Пух, звертаючись Невідомо до Кого.
— Привіт! — сказав Невідомо Хто.
— Ти ба! — сказав Пух.— Привіт!
— Привіт!
— А-а, то це ти! — сказав Пух.— Привіт!
— Привіт! — сказав Чужий Звір, дивуючись, доки триватиме цей обмін привітами.
Пух намірився був сказати 'Привіт!' учетверте, але подумав, що не варто, і натомість він запитав:
— А хто там?
— Я,— відповів голос.
— Ти ба! — сказав Пух.— Тоді заходь.
Невідомо Хто увійшов, і при світлі свічки Він та Пух вирячилися одне на одного.
— Я — Пух,— сказав Пух.
— А я — Тигра,— сказав Тигра.
— Ти ба! — сказав Пух, бо він ще ніколи не зустрічав таких звірів.— А Крістофер Робін знає про тебе?
— Звісно, що знає! — сказав Тигра.
— Ну,— сказав Пух,— зараз уже перевалило за північ, і це найкращий час, щоб лягти спати. А вранці на сніданок у нас буде мед. Тигри люблять мед?
— Тигри все люблять! — весело сказав Тигра.
— Тоді, якщо вони люблять спати на підлозі, я піду знову ляжу в ліжко,— сказав Пух,— а зранку ми візьмемося за справи. На добраніч! — і він ліг у ліжко й хутенько заснув.
А вранці, прокинувшись, перше, що він побачив, був Тигра, який сидів на підлозі й видивлявся сам на себе у дзеркало.
— Доброго ранку! — сказав Пух.
— Доброго ранку! — сказав Тигра.— Диви, тут є ще хтось такий — точнісінько такий, як я. А я думав, я тут один такий.
Пух вибрався з ліжка й почав пояснювати Тигрі, що таке дзеркало, але тільки він дійшов до найцікавішого, Тигра сказав:
— Хвилинку, пробач, але отам хтось лізе на твій стіл.— Потому, голосно прогарчавши 'варриварриварриварриварри', він плигнув до столу, схопив скатертину за край, стягнув її на підлогу, тричі загорнувся в неї, перекотився в протилежний куток кімнати і після запеклої боротьби вистромив голову назовні й весело сказав:
— Ну, хто переміг? Я?
— Це моя скатертина,— сказав Пух і почав розгортати Тигру.
— А я думав, хто ж це такий? — сказав Тигра.
— Її стелять на стіл, а тоді на неї все ставлять.
Пух простелив скатертину на стіл, поставив на неї великий горщик меду, і вони сіли снідати. І щойно вони сіли, Тигра набрав повен рот меду... й подивився на стелю, схиливши голову набік... А далі він заплямкав — і то було здивоване плямкання, задумливе плямкання, — плямкання, яке означало: 'Цікаво, що ж це мені дали?..' А після цього він сказав дуже рішучим голосом:
— Тигри не люблять меду!
— Ой-ой-ой! — сказав Пух, намагаючись показати, що це його страшенно засмутило.— А я гадав, вони люблять усе.
— Усе, крім меду,— сказав Тигра.
Правду кажучи. Пух не тільки не засмутився, а навіть зрадів і чимшвидше сказав, що, тільки-но він покінчить зі своїм сніданком, він поведе Тигру в гості до Паця, і там Тигра зможе пригоститися Пацевими жолудями.
— Дякую, Пуше,— сказав Тигра,— бо саме жолуді Тигри й люблять понад усе на світі!
І ось після сніданку вони подалися в гості до Паця, і дорогою Пух пояснив, що Паць — Дуже Маленьке Створіння, яке не любить, коли на нього наскакують, так що він, Пух, просить Тигру не дуже розскакуватися для першого знайомства. А Тигра, який цілу дорогу то ховався за дерева, то зненацька вискакував із засідки, намагаючись упіймати Пухову тінь, відповідав, що Тигри наскакують тільки до сніданку, але варто їм з'їсти жменьку жолудів, і вони враз стають Тихі й Страшенно Ввічливі. Отак розмовляючи, вони непомітно підійшли до Пацевої хатки й постукали у двері.
— Привіт, Пуше,— сказав Паць.
— Привіт, Пацику. Оце ось — Тигра.
— Ой! Сп-сп-спрравді? — сказав Паць, задкуючи до протилежного кінця столу. — А я думав, що Тигри не такі великі.
— Хе! — сказав Тигра.— Ти ще не бачив великих.
— Вони люблять жолуді, — сказав Пух.— Заради них ми й прийшли, бо бідолашний Тигра досі ще зовсім нічого не снідав.
Паць підсунув полумисок із жолудями до Тигри й сказав:
— Пригощайтесь, будь ласка.
А сам щільніше присунувся до Пуха й, відчувши себе так значно хоробрішим, сказав майже безтурботним голосом:
— То ти, значиться, Тигра? Гай-гай!..
Але Тигра нічого не відповів, бо рот у нього був ущерть напханий жолудями.
Він довго й голосно жував, а тоді сказав:
— Мимли не мюмлять момумів.
А коли Пух із Пацем спитали: 'Що, що?' — він сказав: 'Мимачте меме',— й прожогом вискочив із хатки.
Майже тієї ж миті він повернувся назад і впевненим голосом пояснив:
— Тигри не люблять жолудів!
— Але ж ти казав, вони люблять усе, крім меду,— сказав Пух.
— Усе, крім меду та жолудів, — заявив Тигра.
Почувши це, Пух сказав:
— А-а, ясно!
А Паць, який досить-таки зрадів, що Тигри не люблять жолудів, спитав:
— То, може, вони люблять будяки?
— Будяки? — сказав Тигра. — О, будяки Тигри справді люблять понад усе на світі!
— Тоді ходімо в гості до Іа,— запропонував Паць.
І всі троє негайно рушили далі шукати сніданку Тигрі. Вони йшли, йшли і йшли і нарешті прийшли в той закуток Лісу, де пасся Іа.
— Привіт, Іа! — сказав Пух.— Оце ось — Тигра.
Іа обійшов навколо Тигри з одного боку, потім повернувся й обдивився його з другого боку.
— Як, ви сказали,
— Тигра.
— Угу,— сказав Іа.
— Він щойно прийшов сюди,— пояснив Паць.
— Угу,— ще раз сказав Іа.
Він довго-довго розмірковував, а тоді додав:
— А коли він піде звідси?
Пух став пояснювати, що Тигра — великий друг Крістофера Робіна і що він прийшов у Ліс назавжди; а Паць пояснював Тигрі, що він, тобто Тигра, не повинен ображатися на те, що сказав Іа, бо він, тобто Іа, завжди такий понурий; а Іа-Іа пояснював Пацеві, що — навпаки — сьогоднішнього ранку він надзвичайно веселий; а Тигра всім пояснював, що він досі ще не снідав.
