— Або що, як ми ненароком не поцілимо в нього? — сказав Іа.— Добре обміркуйте всі ці можливості, Пацику, перш ніж почнете розважатися.
Та Вінні-Пух уже притяг найбільшу каменюку, яку лиш спромігся підняти, і перехилився над водою, тримаючи її в лапах.
— Я її не кину, я її просто впущу, Іа,— пояснив він.— Так я точно не промахнуся, тобто я хочу сказати, що так я не потраплю в тебе. Можеш ти на хвилину перестати крутитися, бо це мені заважає?
— Ні,— сказав Іа-Іа.— Мені подобається крутитися.
Кролик відчув, що час йому взяти на себе командування.
— Слухай, Пуше,— сказав він,— коли я скажу 'Давай!', ти впускай каменюку. Чуєш, Іа, коли я скажу 'Давай!', Пух упустить свою каменюку.
— Щиро тобі вдячний, Кролику, але вірю, що про це я дізнаюся й без тебе.
— Пуше, ти готовий? Пацю, посунься трішечки вбік, ти йому заважаєш. Ру, відступися назад. Ну, всі готові?
— Ні,— сказав Іа-Іа.
— Давай! — скомандував Кролик.
Пух упустив каменюку. Почувся лункий сплеск, й Іа-Іа... зник.
Настала хвилююча мить, особливо для тих, що були на мості. Вони напружено вдивлялися у воду... І навіть Пацева паличка, яка в цей час випливла трохи попереду Кроликової палички, не втішила їх так, як можна було сподіватися.
А трошки згодом — саме тоді, як Вінні-Пух уже почав думати, що, мабуть, він обрав не ту каменюку або не ту річку, або ж не той день для своєї Блискучої Думки,— біля самого берега вигулькнуло щось сіре... Поволі воно все більшало й більшало... і нарешті стало ясно, що то Іа-Іа виходить з води.
Із радісним криком всі кинулися до нього і так дружно й завзято тягли його й підштовхували, що невдовзі Іа твердо став на сухе.
— Ой Іа, який же ти мокрий! — сказав Паць, помацавши ослика.
— Молодець, Пуше, — великодушно сказав Кролик.— Що правда, то правда: нам з тобою спала таки непогана Думка!
— Яка ще там Думка? — спитав Іа-Іа.
— Отак прибити тебе до берега.
— Прибити? Мене? — здивувався Іа-Іа.— Мене? Прибити? То ви гадаєте — мене прибили? Га? Та я просто пірнув! Пух пожбурив на мене велетенську каменюку, і, щоб вона, бува, не гепнула мені на груди, я пірнув і поплив до берега.
— Це неправда, ти не жбурляв,— прошепотів Паць Пухові, щоб утішити друга.
— Мені теж так здається,— схвильовано озвався Пух.
— Іа-Іа — він завжди так,— сказав Паць.— А я особисто вважаю, що ти придумав якнайкраще.
Це трохи втішило Пуха, бо коли ти Ведмідь із тирсою в голові й думаєш про справи, то іноді виявляється, що думка, яка здавалася тобі дуже розумною, поки вона була в тебе в голові, стає зовсім не такою, коли вона виходить назовні й на неї дивляться інші. Чи так це, чи ні, але Іа-Іа був щойно в Річці, а тепер його там не було, отже, нічого поганого Пух не вчинив.
— Як же ти туди впав? — спитав Кролик, витираючи ослика Пацевим носовичком.
— Я не впав,— відповів Іа-Іа.
— Але ж як ти...
— Мене пхнули,— сказав Іа-Іа.
— Ой,— зацікавлено писнув Крихітка Ру,— тебе хтось штурхонув?
— Мене хтось пхнув. Я стояв на березі Річки й думав. Завважте — думав! — якщо хоч хтось із вас тямить, що означає думати. І раптом я відчув, що мене страшенно пхнули.
— Ой Іа! — зойкнули всі в один голос.
— А ти певен, що ти не посковзнувся? — розсудливо спитав Кролик.
— Авжеж, я посковзнувся. Коли ти стоїш на слизькому березі Річки і хтось зненацька тебе пхне у спину, ти неодмінно посковзнешся. Хіба може бути інакше?
— Але хто ж це зробив? — спитав Крихітка Ру.
Іа-Іа не відповів.
— Мабуть, то Тигра,— знервовано сказав Паць.
— А як, по-твоєму, Іа,— спитав Вінні-Пух,— то був жарт, чи хтось ненавмисне?..
— А я не встиг подумати, Пуше. Навіть на дні Річки я не встиг себе запитати: 'Що це — дружній жарт чи якась випадковість?' Лиш коли я виплив на поверхню, то впевнено сказав: 'Мокра справа'. Якщо ви тямите, до чого я веду.
— А де був Тигра? — спитав Кролик.
Але перш ніж Іа встиг відповісти, за спиною в них затріщав очерет, і звідтіля вийшов Тигра.
— Привіт товариству! — весело сказав Тигра.
— Привіт, Тигро,— сказав Крихітка Ру.
Кролик раптом страшенно набундючився.
— Тигро,— врочисто мовив він,— скажи по-чесному, що оце щойно сталося?
— Коли щойно? — спитав Тигра, трохи зніяковівши.
— Коли ти пхнув Іа й він упав у Річку.
— Я не пхнув.
— Ні, ти пхнув,— понуро буркнув Іа.
— Ні, не пхнув. Я чхнув. Не 'п', а 'ч' — ап-чхнув. Мені просто закрутило в носі, а я випадково стояв позаду Іа-Іа й сказав: 'Гррррра-а-а-апчччч-хи!!!'
— Що з тобою? — спитав Кролик, допомагаючи Пацеві підвестися з землі й обтрушуючи його.— Не треба лякатися, Пацю.
— Це я з несподіванки,— тремтячим голосом промовив Паць.
— Бачите, а каже не пхнув! — озвався Іа-Іа.— А це що? Отак зненацька лякати! Дуже неприємна звичка. Мені байдуже — хай собі Тигра живе в Лісі,— вів далі Іа-Іа,— бо це великий Ліс і в ньому є вдосталь місця і для плигання, і для чхання. Але я не розумію, чому він повинен приходити в мій крихітний закуток Лісу, щоб мене пхнути? Головне, що в моєму закутку немає нічого вартого уваги. Звісно, для тих, кому смакує холод, сирість та колючки, він має свої принади, але в усьому іншому — це зовсім непримітний куточок, і якщо кому забагнеться пха...
— Я не п-хав, я ч-хав,— уперто сказав Тигра.
— А хто тебе зна,— сказав Іа-Іа,— на дні Річки в цьому важко розібратися.
— Отож-бо й воно,— сказав Кролик.— Це все, що я можу сказати з цього приводу... Ага, ось іде сам Крістофер Робін, нехай скаже він.
Крістофер Робін наближався до Мосту в такому сонячному й безхмарному настрої, ніби, наприклад, двічі по дев'ятнадцять — це просто дрібниці, і думав про те, що коли він стане в такий день на нижню поперечку і перехилиться над Річкою, яка повільно тече кудись у далечінь, то він одразу дізнається про всевсе на світі, і тоді він все це розповість Пухові, який поки що знає не все на світі.
Та коли Крістофер Робін підійшов до Мосту й побачив усіх своїх друзів, він зрозумів, що сьогодні день не такий, а геть зовсім інший, — день, коли щось треба зробити.
— Отже, справа така, Крістофере Робіне, — почав Кролик, — Тигра...
— Ніякий не Тигра, — заперечив Тигра.
— Хоч так, хоч сяк, а я опинився там, — сказав Іа-Іа.
— Але ж він, мабуть, не хотів цього,— сказав Пух.
— Він просто такий стрибучий,— сказав Паць, — і нічого не може із собою вдіяти.
— Тигро, ану, спробуй апчхнути на мене! — запищав Крихітка Ру. — Іа, зараз Тигра спробує апчхнути на мене, як на тебе. Пацику, як ти гадаєш...
