карти не мають значення. Глядачі, яким не дозволено підступати до гравців ближче ніж на метр, оцінують розклад. Далі черга Чорного Ворона: вісім бубна, дев’ять треф, десять бубна, валет бубна, дама пік. Глядачі підтримують хлопця схвальними вигуками – перемога майже в його руках. Хіба що... І останнім відкрив той, хто перший поклав на Бет – у нього також Street: вісім чирва, дев’ять чирва, десять пік, валет треф і дама треф. Дві рівноцінні комбінації! Глядачі незадоволено мугичуть: вийшла нічия, ніхто не виграв, в крайньому випадку виграш пополам. Це не те, на що вони очікували. Всі розчаровані.
А може ну його? – звернувся до Чорного Ворона той, з ким у нього був Street. – Давай нічого ділити не будем, а просто зіграєм ще раз. Пацани, хто ще буде?
Ні, з мене досить.
Я й так добряче програв, тому, мабуть, ні.
Я також пас.
Всі погляди спрямувались на хлопця.
Ну? Граємо один на один? Переможець забирає все.
А Чорний Ворон дивився на Христину, прямо їй в очі. Спочатку він мало не злякався, коли натрапив на них, мало не втік, як хлопчисько, мало не розгубився, ніби його застали за чимось непристойним. Зараз дивився рівно, не відвертаючись. Що ж він там шукав? Підказки?.. А може підтримки?
Я не проти, – вимовив він. – Роздавай!
Емона не на жарт розхвилювалась. Більше навіть за всіх разом у всьому залі. Інтуїція їй підказувала, що добра з цього не буде.
Поки карти тасувались, вона скористалась моментом й підбігла до Чорного Ворона.
Ти що таке робиш?
Начебто нічого поганого. А що?
Вгомонися! Ти ж зараз усе програєш!
По-перше, не факт. По-друге, чому ти так думаєш?
Дама пік!
Ну?
В тебе була дама пік!
Ну-ну?
Що ,,ну-ну”? Дама пік – недобрий знак.
Відколи?
Не сперечайся! Забирай свою половину й ходімо звідси.
Вибач, але гра вже почалась. Тобі краще відійти – менше проблем буде.
Карти роздано.
Обоє повільно заглядають під сорочку, оцінюють комбінацію. Обмінюються неоднозначними поглядами. ,,Це блеф? Блеф?!” Гравець міняє одну карту. ,,Значить, таки блеф. Дражниться, зараза...”
Міняти будеш?
Як вирішу, так і буде, – відказав Чорний Ворон.
Ладно, не огризайся.
Я й не огризаюсь.
В минулих партіях ти був веселішим.
Тоді все було не так серйозно.
А зараз що?
Зараз ти хочеш заговорити мені зуби.
Хіба це заборонено?
Це покер.
І що?
Цим все сказано.
,,Чого він до мене так прискіпався? Можна подумати, я такий серйозний суперник. Хоч до цього мені непогано щастило.”
Гарні карти? – допитувався гравець.
А тобі що?
Нічого. Просто питаю...
,,Він надто впевнений в собі. Таке враження, ніби в нього там Full House, а то і цілий Flush Royal. Може, Емона права: не треба було мені погоджуватись на цю гру.”
Ти що, заснув там?
Ні. Я просто думаю.
Щось надумав?
Так. Міняю.
Чорний Ворон взяв собі дві карти. Гравець подвоїв Анте.
Відповіси?
Не підказуй мені, що потрібно робити: я й так це прекрасно знаю.
Хлопець докинув фішок у еліпс.
Задоволений?
Цілком.
,,Що ж я роблю? Я нервую, а він бачить мій страх. Потрібно взяти себе в руки й переконати його, що в мене як мінімум Street Flush. Може, попуститься.”
Чорний Ворон кладе карти на Бет й покриває всіма фішками, що в нього є.
Ти впевнений?
,,Що злякався? Га?”
Абсолютно.
,,Мені кінець-кінець-кінець. Він розгадав мій план (в мене надто тремтів голос). Кінець-кінець-кінець- кінець-КІНЕЦЬ-КІНЕЦЬ!!!!!!!!!!”
Гравець також ложить на Бет.
Ти перший.
Чому я?
Справа на ліво.
Це ще з якого боку поглянути.
Чорний Ворон відкриває карти...
,,Момент істини!”
...Дев’ять треф, дев’ять бубна, дев’ять чирва, дев’ять пік, ну і трійка треф, що не так вже й важливо.
Four of kind! – хотів викрикнуть Чорний Ворон, проте вчасно себе стримав, тому промовив тихо, проте піднесено. – Тепер твоя черга.
В цей момент він чекав чого завгодно: глузливого насміху, переможного жесту, трішки каяття для обману, після чого послідували б радісні крики глядачів (не в його користь), відчуття спустошеності, ніби тебе півгодини били носаками в живіт...
Емона затуляє обличчя руками.
...Що завгодно, тільки не...
Гравець підводить свій нахмурений погляд, піднімає карти...
,,Зрештою, я непогано провів час.”
...кидає об стіл і йде геть.
,,Я виграв?”
Емона підбігає, радіє, белькоче, цілує...
,,Я виграв!”
Сучий ти сину: крутився-крутився, а викрутився!
Вони вдвох стрибають, як ненормальні...
Я знаю-знаю...
...як малі діти...
Була ж дама пік! Дама пік! Клянуся, сама дама...
