— А ці музиканти? — спитав я, показуючи на партитури Вебера, Россіні, Моцарта, Бетховена, Гайдна, Мейербера, Герольда, Вагнера, Обера, Гуно і багатьох інших розкидані на великому піаніно, що займало цілий простінок у салоні.
— Ці музиканти, — відповів капітан Немо, — є сучасниками Орфея, бо хронологічні відмінності стираються з пам’яті мертвих, а я вмер уже, пане професоре, так само вмер, як і ті з ваших друзів, що відпочивають на глибині шести футів під землею!
Капітан Немо замовк і, здавалося, поринув у глибокий роздум. Я схвильовано дивився на нього, мовчки вивчаючи його дивовижне обличчя. Спершись рукою на край коштовного мозаїчного столу, він більше не бачив мене, забув про мою присутність.
Я щадив його зосередженість і продовжував оглядати рідкісні речі, що збагачували салон.
Поряд з творами мистецтва дуже важливе місце посідали природничі колекції. Вони складалися, головним чином, з рослин, черепашок та інших продуктів океану, які, мабуть, були знайдені особисто самим капітаном Немо. Посеред салону з невеликого басейну, зробленого з ребристої черепашки, — так званої тридакни, — бив фонтан, освітлений електрикою. Вирізані красивими фестонами краї цієї черепашки, яку дає найбільший з безголових слимаків, мали в окружності близько шести метрів; отже, вона перевищувала ті прекрасні тридакни, які Венеціанська республіка подарувала Франціску І.
Навколо басейну у чудових вітринах, скріплених мідними цвяхами, були розкласифіковані і наділені написами найцінніші витвори моря, які будь-коли міг побачити натураліст. Легко уявити мою радість, радість ученого.
Ряд зоофітів мав дуже цікавих представників обох своїх груп: поліпів і голкошкірих. У першій групі були органчики, морські віяла, сірійські губки, корали Молукських островів, морські пера, чудові різновидності коралів Норвезького моря; нарешті, всі породи тих чудових поліпняків, зрошення яких утворює цілі острови, що обіцяють з часом зробитися материками. Група голкошкірих, що відзначаються колючою оболонкою, складалася з повної колекції змієзірок, морських зірок, волосатиків, морських їжаків, морського латаття тощо.
Який-небудь конхіолог з слабкими нервами, безперечно, знепритомнів би перед численними вітринами, де були розкласифіковані представники ряду молюсків. Я побачив тут колекцію неоцінимої вартості, описати яку повністю у мене невистачило б часу.
Серед цих жителів морів згадаю тільки красивий королівський молоток Індійського океану, білі плями якого яскраво вирізнялися на червоно-коричневому фоні; царський хребець яскравих кольорів, увесь укритий колючками, рідкісний екземпляр в європейських музеях, вартість якого, сподіваюся, до двадцяти тисяч франків; звичайна риба-молоток з морів Нової Голландії, яку важко роздобути; екзотичні серцевинки Сенегалу, крихкі білі двостулкові черепашки, що одним подувом могли б бути розвіяні, як мильні бульбашки; багато різновидностей морських лійок з острова Яви, рід вапнякових трубочок, оторочених листяними складками і дуже дорого поціновуваних любителями; цілий ряд курганчиків, то жовто-зелених, яких ловлять в американських морях, то темно-бурих, що люблять води Нової Голландії, — одні здобуті в Мексиканській затоці і відзначаються своїми черепицеподібними черепашками, інші — зірчатки, знайдені в південних морях, і, нарешті, найрідкісніший з усіх-чудовий бодець Нової Зеландії; потім дивовижні сірчасті телліни, цінні породи цітер, гратчастий соняшник, мармурова кубарна з блискучими перламутровими плямами, зелені папуги Китайських морів; далі — усі різновидності черепашок, які використовуються замість монет в Індії і Африці; «слава моря» — найкоштовніша черепашка Східної Індії; нарешті, дафнії, башточки, янтіни, оливки, мітри, каски, багреці, арфи, тритони, веретена, криловики, птероцери, пателли, гіалеї, клеодори, красиві й крихкі черепашки, які наука охрестила найприємнішими іменами.
Збоку, в спеціальних відділеннях, коливалися чотки найчудовіших перлів, в яких електричне світло відбивалося вогняними цятками: рожеві перли, відірвані од перлових пін Червоного моря, зелені перли райдужного вуховида, жовті перли, голубі, чорні — цікаві витвори різних молюсків усіх океанів і деяких черепашок північних річок; нарешті, незвичайної ціни екземпляри, здобуті з найрідкісніших перлин. Деякі з цих перлин були більші за голубине яйце; вони коштували стільки ж і навіть більше, ніж перлина, яку мандрівник Таверньє продав за три мільйони шахові персидському, і могли посперечатися з перлиною імама москатського, що, як я думав, не мала собі рівної в світі.
Отже, оцінити цю колекцію було, так би мовити, неможливо. Капітан Немо повинен був витратити мільйони, щоб придбати оці різноманітні екземпляри, і я запитував себе, з якого джерела він черпає кошти, щоб задовольнити свою фантазію колекціонера. Раптом він перебив мене такими словами:
— Ви роздивляєтеся мої черепашки, пане професоре? Справді, вони можуть зацікавити натураліста; але для мене вони мають ще більшу принадність, бо я зібрав їх власними руками. Немає жодного моря на земній кулі, де б я не провадив розшуків.
— Я розумію, капітане, цю радість прогулюватися посеред таких багатств. Ви з тих, які самі створили собі скарб. Жоден європейський музей не володіє подібною колекцією продуктів океану. Але якщо я вичерпаю все моє захоплення на колекцію, то що залишиться для корабля, на якому вона знаходиться? Я зовсім не хочу проникати у ваші таємниці, проте признаюся, що сам «Наутілус», сила руху, яка міститься в ньому, машини, що дозволяють йому маневрувати, — все це не може не збудити в мені у вищій мірі цікавості. Я бачу прилади, які висять на стінах цього салону і призначення яких мені невідоме. Чи можу я взнати про це?..
— Пане Аронакс, — відповів мені капітан Немо, — я вам уже сказав, що ви будете вільні па борту цього судна і, значить, усі частини «Наутілуса» не заборонені для вас. Отже, ви можете детально оглянути їх, і я з задоволенням супроводитиму вас.
— Я не знаю, як і дякувати вам, капітане, але не зловживатиму вашою люб’язністю. Я запитаю вас тільки, яке призначення мають оці фізичні прилади?..
— Пане професоре, точно такі самі прилади є в моїй кімнаті, і там я охоче поясню вам, для чого вони служать. Але раніше пройдіть у каюту, приготовлену для вас. Треба, щоб ви знали, як ви влаштовані на борту «Наутілуса».
Я пішов слідом за капітаном Немо у вузький коридор. Він провів мене на ніс корабля, а потім ввів у каюту, вірніше розкішну кімнату з ліжком, речами туалету і різними іншими меблями.
Я щиро подякував хазяїнові.
— Ваша кімната поряд з моєю, — сказав він мені, відчиняючи двері, — а з моєї хід у салон, з якого ми щойно вийшли.
Я ввійшов до кімнати капітана. Вона мала суворий вигляд, майже монастирський. Залізне ліжко, робочий стіл, кілька речей туалету. Усе було в якомусь півсвітлі. Нічого вишуканого, тільки суворо- необхідне.
Капітан Немо вказав мені на крісло.
— Сідайте, будь ласка.
Я сів, і він почав розмову.
РОЗДІЛ XII
— Пане професоре, — сказав капітан Немо, показуючи мені на прилади, що висіли на стінах його кімнати, — ось апарати, необхідні для плавання «Наутілуса». Тут, як і в салоні, вони завжди перед моїми очима і вказують точно положення і напрям судна серед океану. Одні з них вам відомі, як, наприклад, термометр, що визначає внутрішню температуру «Наутілуса»; барометр, що показує тиск повітря і зміну погоди; гігрометр, що визначає ступінь сухості атмосфери; штормглас, суміш якого, розкладаючись, показує на наближення бурі; компас, що направляє мою путь; секстант, що, визначаючи висоту сонця, показує мені широту; хронометри, що дозволяють обчислити довготу; нарешті, денні й нічні підзорні труби, з допомогою яких я оглядаю всі точки обрію, коли «Наутілус» піднімається на поверхню води.
— Це звичайні прилади мореплавця, — відповів я, — і застосування їх мені відоме. Але от є інші, пристосовані, безперечно, до особливих потреб «Наутілуса». Цей циферблат з рухливою стрілкою, чи не манометр?
