С кем и против кого воевали украинские националисты в годы Второй мировой войны

такої співпраці для добра України… ОУН сподівається, що в рамках німецької політичної системи можуть здійснювати свої ідеали спонтанно і вільно…» (Виділено мною — В. М.).

В підрозділі «ОУН за дальшу співпрацю з Німеччиною» бандерівці, незважаючи на «ліквідацію і приборкання створеного у Львові українського державного уряду», запевняють гітлерівців у тому, що «обстоюють дальшу тісну співпрацю з Німеччиною».

«Для ОУН співпрця з Німеччиною не була справою порожніх слів; співпрацю здійснено протягом років великими і тяжкими жертвами. ОУН сама повела боротьбу за державну незалежність України на шлях співпраці з Німеччиною; за це вона сама несе повну відповідальність перед українською історією. ОУН і надалі намагатиметься працювати на відбудову Української держави шляхом співпраці з Німеччиною…

…ОУН не має намір спричинятися до того, щоб місце керівного революційного й державотворчого чинника, яке вона нині має в українському політичному житті, опинилося в руках антинімецьких сил… … ОУН захищає свою концепцію визволення України та відновлення Української держави у співпраці з Німеччиною, у відвертій та щирій співпраці, котра повинна гартуватися не тільки в часи миру, але й у час війни…» 48

І на завершення в «меморандумі» вже вкотре повторено: «Німеччина повинна бути зацікавлена в тому, щоб співпрацювати з ідейними, динамічними українськими силами, котрі спричинилися до цієї співпраці з ідейних, політичних і патріотичних причин». 49

Цілком зрозуміло, що цей «меморандум» абсолютно ясно визначає політичну позицію ОУН-бандерівців у час війни.

Ярославу Стецькові як безпосередньому творцеві «Акту 30 червня» і створеного ним «уряду» доводилося виправдовуватися перед гітлерівцями найбільше. Він часто писав у Берлін різні так звані «ерклерунги». Це були, звичайно, не «заяви», а «пояснення», хоч на німецькій мові слово «ерклерунг» означає і те, і друге. В одному із них, де зверху розмашистими літерами було написано «Jaroslaw Stecjko», він писав: «Я заявляю відкрито і щиро, що я завжди розглядав і розглядаю німецький райх як друга України». 50

Особливо цікавий з такого ж погляду документ «Мій життєпис». Це не просто автобіографія, яка звичайно додавалася до службових документів, а цілий біографічний трактат, сповідь і виправдання за «Акт 30 червня» перед гітлерівцями. В архівній справі їх аж два: німецькою та українською мовами. Там і тут проведена правка рукою самого Стецька. В документі особливо вражає те, що хоч автор і пише, що «студіював право і фільозофію у Львові, а короткий час у Кракові», а затим в ОУН був «ідеольогічно- політичним ляйтером (керівником)» і «політляйтером і редактором», текст виглядає примітиівно-убого. Здається, що цей «життєпис» писала малограмотна людина з примітивним літературним знанням.

Спочатку Стецько подає коротко свої біографічні дані — від гімназійних років до часу написання даного «життєпису». Автобіограф старається виділити моменти свого «революційного» буття з наміром сподобатися читачам-гітлерівцям. Наприклад: «…Пересидів понад два місяці у тюрмі у зв'язку з атентатом на совітського консуля у Львові…» 51 Тут, звичайно, мається на увазі вбивство не консула СРСР у Львові, а секретаря радянського консульства А. Майлова в жовтні 1933р.».

«У червні 1934 року був знову ув'язений напередодні вбивства міністра Пєрацького… засуджений на 5 років важної тюрми, як політляйтер і редактор в КЕ (Крайовій екзекутиві — В.М.) ОУН. На основі амнестії, виданої під напором публічної української опінії, відбував я, як і друзі, засуджені тоді, лише два і півроку тюрми». (Мається на увазі вбивство оунівськими терористами міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького влітку 1934 р. у Варшаві — В.М.).

«Після виходу з тюрми в грудні 1936 року виконував я фактично обовязки краевого керівника ОУН до серпня 1937 року. В серпні з наказу сл. п. Вожда Євгена Коновальця виїхав я до Німеччини, до Відня, де обняв підготову політичну і програмову II конгресу ОУН …

…Від літа 1939 року перебував я в Італії, в Генуї і Римі, занимаючись там же зовнішньо-політичною діяльністю, видаючи націоналістичну пресову службу на італійській мові та нав'язуючи співпрацю з італійськими чинниками. Окрім того редагував ідеольогічно-політичний орган «Ідея і чин». В серпні 1940 р. приїхав до Німеччини, де… відпрацьовував політичну проблематику ОУН …

…II збором обняв я за дорученням Провідника ОУН заступництво провідника і став шефом штабу Проводу ОУН, ведучи водночас політичну референтуру проводу… (Мається на увазі II збір ОУН-бандерівців у квітні 1941 року, де Стецько став першим заступником С. Бандери.)

… Як німецьке військо увійшло до Львова, прибув я туди, де як подав в окремому письмі під заголовком «Ерклерунг» з дня 15 липня 1941 року, проголосив відновлення Української Державності та обняв доручення Провідника Степана Бандери головство в уряді у Львові…

…Уряд приступив до практичної праці, організуючи господарство, адміністрацію, міліцію і т. д., замагаючи до того, щоб наладнати якнайтіснішу співпрацю з німецькими військовими чинниками та уможливити її й допомогти під кожним оглядом…

…За урядом стоїть ціле українське громадянство під проводом Митрополита і єпископів обох віросповідань. Митрополит Шептицький видав пастирський лист, в якому признав Уряд і візвав громадянство до підпорядкування йому». 52

Далі Стецько жалівся:

«8.7.1941 коло години 9-ої вечором при вулиці Войціха, 9 (нині вулиця Довбуша — В.М.), був виконаний атентат на мене, на авто, в якому їхав, невідомим осібняком, при чому був ранений шофер. Як ствердили відносні німецькі чинники у зв'язку з появою польських протинімецьких і протиукраїнських летючок, атентат найправдоподібніше вийшов з польських кругів, за що відносні німецькі штеллє (служби — В.М.) обіцяли відповідні репресійні заходи відносно поляків…»

В другій і третій частинах «життєпису» Стецько досить виразно і відверто розкриває свій світогляд і політичні наміри. Тут він, зокрема, зазначає:

«Ідеольогію і програму Організації (тобто ОУН-бандерівців — В. М.) я спітворив. Вони в цілому ворожі марксизмові, демократії і всяким клясократичним ідеольогіям і програмам. В політичній площині стою на становищі монопартійного й авторитарного устрою України; в соціальній площині — національного солідаризму, що стоїть близько до націонал-соціялістичної (тобто нацистської — В.М.) програми, але ріжниться питоменностями української землі…

… Москва і жидівство — це найбільші вороги України і носії розкладових большевицьких інтернаціональних ідей…

…Стою на становищі винищення жидів і доцільности перенести на Україну німецькі методи екстермінації (винищення — В. М.) жидівства… (і тут же дописано рукою Стецька: «виключити їх асиміляцію і т. д.»);

……Я вважаю, що в теперішній світовій війні вирішується на давні часи доля України, і свідомий того, що лише через перемогу Німеччини можлива є відбудова Суверенної і Соборної Української держави…

…… Історична доля і геополітична дійсніть визначили шлях України… (Тут же дописано: «і Німеччини». — В.М.)

……Теж господарська структура України диктує її співпрацю з Німеччиною. Розуміючи те, що ми перемагаємо або падаємо з Німеччиною, яка зараз кровавиться, так як і український народ, на широких степах України за спільну справу, стоїмо на становищі повної, яка тільки буде необхідна для Німеччини, господарської підтримки всіма можливими заходами з боку України, бо тут іде про спільний успіх, чи то