написала я зовсім не в тему. Сабріна спробувала мене втішити.
— Іван, погано ти зрозумів. Ми собі є з вродженим сарказмом, ми дискутуємо, невпинно борючись, за якнайбільші артистичні якості. Я переконана, що як би Мовчун мав владу над тим музичним сайтом, було б краще. А тим часом ми змушені вибирати з того що є. І багато з того, нас влаштовує.
Ми закінчили розмову, можливо, не потрібно було розповідати Сабріні. Але схоже Киця уже знала, і відчувала наші з Мовчуном символічні кліпи відразу, старалася їх критикувати, або ж трактувати зміст зовсім не так, як ми того хотіли. Я надіялася, що Сабріна поговорить з Кицею, і, мабуть, вона поговорила. Було видно, вони дали Мовчуну право, мати інших жінок, теоретично так, а практично Киця не могла з цим змиритися. В її коментарях, абстрактно, були погрози. Про етнічний табір в Бесчагаг (це був мені кліп від Мовчуна) писала.
— Була там, в Бесчагах. Навіть не поганий лист прийшов до вузу після нашої практики. Та мавпа, що танцювала в обіймах з моїм хлопцем, мала два шви, а я була без ушкодження, за то з непоганим списком. — Киця випередила мене, написавши, під кліпом першою. Не звертаю на те уваги, адже я мушу похвалити і показати Мовчуну, що я зрозуміла прихований зміст.
— Мовчун, дуже дякую! Прослухав три рази і, здається, все зрозумів.
— Врешті, то близько до Гуцульщини, важко тобі не зрозуміти, — Киця пильнувала наші коментарі. Мовчун не став обзиватися, не втручався в наші стосунки. Вирішив перечекати цю напасть — жіночі розбори. Я поговорила тільки з Кицею, а була на неї трохи ображена.
— Марго, ти є небезпечна. Хіба чоловік, який тобі сподобався, не має права ні з ким танцювати, а ні дружити, мусить робити тільки те, що ти хочеш? То страшно! Це гірше рабства.
— Але то солодка неволя. Тебе в’язати не буду, не бійся. — Киця не могла так просто забути те фото Арія з Ілентиною.
Реальність.
— Ярка була замовила коней. Прогулянка 12 кілометрів туди й назад. Ярка була з меншим сином, а я з її старшим. Ох і намучилася, уже й не рада була, — Таленка розповідає Ілентині, як відпочивала в Криму. Арій стоїть поряд і розповівши про шкоду куріння, запалює цигарку. Таленка дивиться як він курить, згоджується, що курить шкідливо, продовжує розповідь.
— Я так набила попу, прямо до крові. Як вони на тих конях
їздять?
— Як я був в селі, я їздив на кобилі без стремен і без сідла, ногами за боки тримався. Така кріпатура потім була, не міг присісти.
— Арій, то зовсім друге, я ж тримала на руках дитину, і та дитина нічим мені не допомагала, малий висів на мені як лантух. Мало того, при рухові його нога била мене по нозі і там тепер синяк. А коні, не якісь там замучені, а молоді сильні коні, — Таленка показує синяк на нозі. — Без сідла і стремен, я взагалі не змогла б їхати. В кінці їх вела на поводу, та дівчина, що мала тих коней. Бо до цієї коняки став бігти весь табун, там і її подружки і кавалери були, я злякалася. Вони всі молоді сильні коні, мало що в них в голові, вирішать сексом зайнятися. Після такої прогулянки я тиждень сидіти не могла, тільки стояти, або лежати.
— Таленко, ти пиво будеш?
— Ні не буду.
Арій п’є пиво. Таленка якийсь час чекає, потім продовжує.
— Ярка також розбила попу, труси були в крові, а вона ж не вперше їздить. Там на четвертий крок, потрібно було підніматися на стременах, а з дітьми це неможливо. Те сідло було дуже тверде, як дерев’яне. Дівчина, господарка коней, вона собі кожушок під попу стелить, м’якеньке, а нам так, без нічого. Не знаю, коли я ще захочу кататися на конях.
— Хай Ярка дітей менше по конях тягає, сама вже з коня летіла. — Арій допив пиво і знову закурив цигарку, Таленка розповіла йому про шкоду куріння.
Реальність.
Наближався день народження Мовчуна. Вже за тиждень до нього він був сумний, майже ні з ким не спілкувався. Причина на то була, але потрібно було щось зробити. В день народження Мовчуна помер його батько. З того часу Мовчун не може радіти в цей день. Я хотіла підтримати любиму людину, тільки важко зробити це, як що він не виходить на зв’язок. Достукувалася до нього по всякому, нарешті, за день до дня свого народження, він вийшов на сайт. Це було сумно. Кліп де грають артисти в клітці. А на той випадок, раптом я не зрозуміла символіку, ще один кліп, де грають про любов біля кліток з мавпами.
— Грати у нас в голові. Мовчун, все можливе, як що хочеш.
Тоді Мовчун вивішує ще один кліп, я не можу знайти текст пісні, щоб перекласти тлумачем і прошу мені написати.
— Мовчун, прошу, як що можеш, пришли мені текст тої пісні. Не можу її перекласти, а вона мені сподобалася. Я не можу вставити текст до перекладача, польських літер не маю, щоб набрати.
Пісня називалася «Де та Кея?». Можливо запитували, де те щастя? Почекавши і не отримавши відповідь, додаю.
— Мовчун, це є там, де боїшся шукати.
Він вперто мовчить і я пишу йому повідомлення від імені Арія, хоч думаю, Мовчун знає, хто пише йому зараз.
— Вчора просив Сабріну тобі подзвонити. Будь на сторінці інтернетові, твої жінки мають можливість подзвонити тобі, а я ні. Мовчун, я не можу подумати, що ти мислиш себе в клітці. Киця писала, що вона є вільна, а ти в клітці. Мовчун це не так. Вона шукає чоловіка, якого немає в природі. Мовчун ти є вільний і не мусиш кохати одну жінку, чоловіки рідко бувають моногамні, можеш кохати багато жінок. Жінки можуть кохати тебе таким, який ти є, не дозволяй одній з них себе комплексувати. — Почекавши і не отримавши відповіді, пробую знову. — Мовчун, що будеш робити в день свого народження? В мене перед днем народження завжди напад песимізму, і з кожним наступним роком, все більше.
Відповів. Відповів Мовчун Арію, не Ілентині.
— Розумію, я сім років тому, в день народження поховав свого тата. Завтра маю зустріч «Нашого класу», може буде веселіше.
— Мовчун, вона розповідала, я знаю.
Вона, це Ілентина, раз для Мовчуна я зараз Арій. Він висилає ліньк де написані слова тієї пісні, а потім вирішує, що так простіше, і присилає мені написаний тест, не полінувався, знайшов для Арія.
— Маєш ліньк до слів і грай на гітарі.
— Дякую, тепер розумію. Мовчун, гарна пісня, то все є в нашому серці. — Читаю гарні слова гарної пісні.
— Є також про степ!
— Напиши.
— В тексті тої пісні, в останньому стовпчику! «вилиняв степ» зблід.
— Алегорія супер! Мовчун то не важливо, що вилиняв, поки можеш мріяти. Багато моїх колег з мого класу, уже давно не мають потенції і спокійно живуть. Говорять, що без неї спокійніше. Динамічність, яку хоче від чоловіків Киця, не знаю хто зможе, навіть з молодих чоловіків. Я пас.
Він не відповів, зробив типово по-чоловічому. Але по тому, яку активність розвів на сайті, було видно, настрій покращився.
— Іван, маєш ліньк до слів і акорди до гітари. Граєш на якомусь інструменті?
Мене всі мусять публічно називати Іваном, приватно називають Арієм. Як тільки Мовчун зайнявся діяльністю на сайті, його місце в розмові зайняли Киця з Сабріною. Провокують мене.
— Умію грати тільки на нервах, на гітарі не вмію, — пишу Киці.
— Свята правда.
— Марго, тобі я ще не грав, як знаєш?
— Марго собі уявляє, — пояснила мені Сабріна, не знаю кого з нас хотіла підбадьорити.
— Граєш, граєш, тільки в тих нервах того не зауважуєш, — Киця в Арія вірила.
— Можливо, ти сама на тих струнах пальчиками перебираєш. Я тільки слухаю, бо умію слухати.
