— Та він усіх «трахав», хто був не проти. Класик розповідав, як вони були в Криму.
Таленка пригадує історію, як Класик з Казановою в Криму пропили всі гроші. Тоді Казанова знайшов підхід до однієї жінки, яка працювала в санаторії. І вони в тому санаторії ще жили місяць і харчувалися, за те, що Казанова ту жінку обслуговував. Вона їм іноді і випити ставила. Йому все рівно було з ким сексом зайнятися, особливо після півлітра. Так що Галушка, йому цілком підходила, правда, через своє сильне почуття власника на чоловіка, вона аж до ворожки ходила, щоб відірвати собі Казанову від дружини.
— А що ворожка?
— Гроші взяла і нічого.
— Пам’ятаєш, Таленко, як вона сюди прийшла, а тут був Акач. Поговорили всі разом. Він молодий красивий чоловік і їй сподобався. Підійшла до Акача його теща і вони сіли поговорити. Так Галушка відразу до мене: «Що це за жінка, чого біля нього сидить? Він наш!» А сама його перший раз бачить. Добре, що я її зупинила, а то ні за що ні про що, був би у чоловіка «сімейний скандал».
— Ти бачила того Казанову?
— Бачила пару раз у Класика. Звичайний, завжди п’яний, грубуватий.
— Ми ж не можемо оцінити його головну цінність. А те що грубуватий, то інакших Галушка не сприймала. Мені здається, вона під час сексу брала від чоловіків енергію, і тому їй потрібний тільки сильний самець. Я не знаю, як зараз, а тоді вона говорила, що ні разу оргазм не отримувала, так тільки трохи задоволення. Може тому їй потрібно так сильно й багато, щоб хоч стомитися.
Перед театром зупинилося таксі. Таксист чекав поглядаючи на годинник. До жінок повернув Арій, поговорили про таксиста. З театру вийшли артисти, сіли в таксі.
Віртуальність.
Дикий шовк.
— Це «дикий шовк». — ВОНА розстеляє простирадло на траві.
— Це не шовк. Це не може бути шовк, шовк інший. — ВІН пробує тканину на дотик, груба структура полотна, добре збита. — Це або вовна, або бавовна, але не шовк.
— Це «дикий шовк». Знаєш як роблять «дикий шовк»?
Вони сідають на простирадло, від дерева падає легка тінь. ВОНА проводить рукою по тканині.
— Така структура не випадкова. Шовк роблять з кокона, розмотують його і мають довгу нитку. А з того кокона, з якого появився метелик довга нитка не буде. Той кокон прогризений, там нитки короткі і різної довжини від п’яти до двадцяти сантиметрів. Але такі кокони мусять бути, інакше не буде більше метеликів. З тих коконів також прядуть нитку і роблять «дикий шовк». Бачиш, яка нерівномірна товщина нитки, це тому що волокна дуже різної довжини. Така тканина не може бути гладенькою.
ВІН також проводить рукою по тканині, бере її руку в свою.
— На такому шовку можна спинку натерти. «Дикий шовк».
Лягають на простирадло, пробують як воно спинці.
— Ні, не натремо.
— Я ніколи не робила цього.
— Тебе ніхто не примушує.
— Я знаю, що не примушуєш. Я не вмію.
— Ти не уявляєш, як це мило.
— Звичайно не уявляю. Як я можу уявляти відчуття органом, якого в мене немає? — ВОНА сідає і дивиться на нього оголеного. Подивився також, подивився на неї, посміхнулися разом.
— І що?
— Не поспішай. Я дивлюся.
— Можеш не тільки дивитися, можеш спробувати на смак.
— Для початку спробую на дотик.
ВІН не заперечує проти дотику. Дивиться, як ВОНА бере в руки орган, який у жінок відсутній, як гладить, пестить, як бере рукою яєчка і масажує їх.
— Подобається так пестити мене? Що відчуваєш, коли пестиш так?
— Ще й як подобається! А відчуваю — ніжний теплий дотик, ніжну шкіру, яка трохи рухається на більш твердому і пружному, а ще яєчка, вони граються зі мною, вони дражнять мене в мошонці. А найбільше я відчуваю велику сильну енергію, і чую як моя душа співає. 134.
— Схоже на «дикий шовк»?
— Чи шовк не знаю, але щось дике тут є!
Кладе її голову собі на живіт, гладить шию і плечі. Шкірою відчуває, як вона посміхається.
— Поцілуй!
ВОНА цілує йому живіт.
— Не живіт! Поцілуй!
М’яко переміщає її голову туди де хоче бути цілованим. Цілує, пестить його губами, потім тулиться туди обличчям, і по тому як дрижать її губи, ВІН відчуває — сміється.
— Ну! Зроби що-небудь, обхвати губами і пограйся язиком, бо я не можу більше! Я здичавію зараз! А, власне, навчишся потім! — Кладе її на спину, розсовує своєю ногою ноги і входить.
— Ой!
— Ніяких «Ой»! Я зараз «дикий»! «Ой» буде потім і одночасно!
Обняла його руками, як в парному танці. «Дикий шовк» ковзав по траві, як навіжений, хоч і не був гладеньким.
Реальність. Недалеке минуле.
Перебираю діалоги. Бачу, ми з Мовчуном кіньми Кицю були «дістали». Після чергового коня вона накинулася на нас обох.
— Хіба почнете їсти незабаром конячий корм, овес і сіно. А сіно в головах уже маєте. — Так вона розкритикувала кліп в мене від Мовчуна, ще до того, як я встигла той кліп похвалити.
— Мовчун, чорний кінь — супер! Хай буде сіно в головах, дуже добре, то гарна думка.
— Краще сіно, чим нічого, — пише Мовчун.
Після того, як я поговорила з Сабріною, Киця так різко не критикує, але і Мовчун став дуже обережний. Між ними мабуть була розмова, але яка? Пісня, яку розбомбила Киця, і після чого я поговорила з Сабіною, називалася «Хто осідлав коня, той догнав вітер». Мені сподобалася. В нас тоді почалася розмова.
— Мовчун, дякую! Дуже гарна! Мені бракує слів! Я буду думати про коней і про вершників.
Киці моя радість не сподобалася, вона охаяла пісню. Сабріна навпаки, ту пісню похвалила.
— Гарний твір.
— І ти Брут проти мене…
— Кицька, ще не на своєму коні на двох гумах? — Мовчун вирішив Кицю трохи погамувати.
— Не любиш того твору? — Дивується Сабріна.
— Люблю твір, але не люблю певну потвору. Але Мовчун дає вокалістів хіпі.
— Сабріна, я дуже люблю суперечку на спекотний день. Киця на велосипед, а я по хліб. Па. — Мовчун розставив всіх по тумбах. Я спробувала вставити свої п’ять копійок. Та де там, хіба за ними встигнеш.
— Давайте жити дружно, — написала все-таки я, хоч і з запізненням.
— Вже писала, що прибираю помешкання. Потрібно читати уважно, а не їздить кінно по сайту. Браво Іван, Далай Лама радується.
— Я за вами не встигаю, Марго. Поки я перекладачем перекладу одне слово, ви вже і на велосипед, і по хліб.
Ініціативу в свої руки бере Сабріна. По пунктах покритикувала кліп. Захистила коней Мовчуна. Забракувала режисера і оцінила кліп як середній.
— Нарешті чесна рецензія. То робить під народне трохи.
— То робить під щось публічне, і що то значить?
Вони граються словами, а я довбуся з словником, і нарешті склала речення.
— Мовчун зробив мені приємність, знає, що я люблю коней, а ви на нього накинулися. Ревнуєте?
Цим я їх скорила. Киця стала згадувати студентські роки, кабаре. По їхній реакції виходило, що
