14
Реальність.
Я вивісила на сайт фото, де сфотографована з Арієм. Мовчун був правий, коли говорив: «Вистав то фото, «баби» ошаліють». Таки — ошаліли. І хоч я виставила не те фото, де ми злегка обнялися, а те, де просто поряд сидимо і говоримо, вірніше, говорю я, Арій слухає. Подружки Мовчуна все рівно «ошаліли». Вода відгукнулася перша.
— Іван! Аж боюся коментувати.
— Іван слухає, бо що має робити. — Схоже, це фото найбільше розважило Ровериста.
— Тепер бачите, що я терплю, за те, що Мовчун сумний.
— Ти ще вчора передбачав той монолог, — так Вода співчувала мені.
— Це так ти ішов з приятелькою на пиво? — То Роверист згадав мені, що Арій збирався з приятельками на пиво.
— Знав, що так буде. Але ж все-таки вцілів.
Відповідаю їм і зауважую, що розмову зі мною ведуть тільки Вода з Роверистом, Сабріна і Киця зі мною не говорять, образилися.
— Ти хіба вчора не брав участь в побоюваннях Івана? Бачу, що не відзиваєшся на деякі теми, — запитала Ровериста Вода.
— З подружками йти не на пиво, а тільки на горілку, тоді завжди можна сказати, що нічого не пам’ятаєш.
І Роверист і Вода пишуть швидко, я за ними не встигаю. Пишу їм, що мій комп’ютер гальмує і мене заспокоюють, мов з комп’ютером справимося також. Вони на мне дуже накинулися, тому вирішую проявити скромність і гарно себе похвалити.
— Тепер ви бачите, який я хоробрий, витривалий, добрий, скромний, я герой, бо вже багато років дружу з моїми приятельками.
— Бачу я бачу! Ти тільки слухаєш і даєш їм поговорити. Добрий метод, відважний. Ти є витривалий! — Згоджується Вода і її підтримує Роверист.
— Так, маєш дуже поважне обличчя.
— Я слухаю, що мені говорять, але це не значить, що роблю те, що говорять.
Ми продовжуємо розмову втрьох. Я відразу помітила, що Киця і Сабріна образилися за фото з жінкою, це образило їхнє почуття власника. Нарешті їхню відсутність помітила Вода.
— Я розмірковую, де зникли Киця, Сабріна?
Вода знаходить Кицю на її сторінці.
— Киця, де ти була? Я вже скучила за тобою. Сама проводжу діалог з Іваном. Сабріни і Руни також не має. Напевно заховалися від дощу, в мене ллє від ранку.
Киця була абсолютно не в гуморі, ентузіазм Води погасила одним махом. Написала.
— То добре. П’ята нога в флірті є зайва.
Я строго по-чоловічому, вирішую перечекати цю напасть, не відповідаю.
— Око, Арій, око!
— Роверист, поясни, бо не розумію, що значить око?
— Я око тобі підправив на знімку, зверни увагу.
Звертаю увагу, на фото Арієві Роверист в фотошопі зобразив великий синяк довкола ока.
— Роверист, за що? Мені й слів було досить. Ми себе контролюємо, руки не розпускаємо.
— То не я, то жінки.
— Ти так маєш від жінок?
— Ні! Я є сильний. Здались би тільки відбитки пальців на обличчі. «Бо жінок потрібно слухати».
— Роверист, я з жінками не воюю, я їх люблю.
— Я так само, тільки вони часом цього не розуміють.
— Хіба жінка може розуміти? Я на то й не розраховую.
Чоловічий метод — перечекати поки все уляжеться і само вирішиться, є надійним. Через день Киця сама зачепила мене під тим фото, де Роверист домалював синець Арію.
— Пропоную, ще пару ударів ножем і буде як у мене на Балутах. Іван починає мені подобатися.
— Марго, твоя доброта не має меж.
— А що, ти й так мене любиш. Я маю вже таку скомпрометовану репутацію, що мені уже нічого не грозить. А доброта моя сягає далі ніж мій інтернет.
— Марго, хіба я завдаю шкоди твоїй репутації? Моя приятелька не повинна лякати тебе, оскільки любить вона не мене.
— А кого? Мене?
— Так, і тебе також.
— Тільки я в трикутниках не живу.
— А в чотирикутниках?
— Тільки в шестикутниках.
— Марго, а писала, що в чотирикутниках. Ошукала. Чи чотири то не зі мною?
Чотирикутник, це я натякала на її лист де писала, що як Мовчун ляже на дві особи, вона буде поміж них. От і виходить три жінки і Мовчун, разом чотири. Далі розвивати цю тему Киця не стала, але в цілому в черговий раз ми помирилися. Мовчун вів себе стримано, робив вигляд, що не бачив цього фото. Перечекав, типово по-чоловічому. Увагу приділяв мені мало, але досить, щоб рахувалося.
Реальність.
— Арій, ще одна полячка записала тебе в «друзі». Ти маєш успіх.
Ілентина ходить вслід за Арієм і розповідає, але він її не слухає.
Він дивиться на протилежний бік вулиці, де молода жінка розставляє свій живопис.
— Прийшла моя Барашка.
До Ілентини приєднується Ремізка.
— Арію, а ти запроси її. Ми тобі допоможемо, приберемо в квартирі, підлогу помиємо. Зробимо їй екскурсію по місту.
— А як що потрібно, так і свічку потримаємо, — Таленка також не проти допомогти.
— Дівчатка, мені тепер для сексу потрібно чотири жінки.
— То якраз буде! Полячка і ми троє.
Арій оцінюючи роздивляється їх трьох. Підходить Леля, та жінка, яку Арій назвав «Барашкою».
— Що, Арій уже їде в Польщу?
— Припиніть. Поїду, можливо, до Львова.
— Арієві для сексу потрібно чотири жінки.
Ремізка вводить Лелю в курс справи. Лелю це зацікавило, Арій зніяковів.
— Це з анекдоту. Одну потрібно поставити в потрібну позу, дві підтримують під лікті, а четверта штовхає в спину. А моє завдання прицілиться і попасти куди потрібно.
Жінки культурно посміхнулися, далі розвивати цю тему не стали. Леля і Ремізка знову пішли на інший бік вулиці. Ілентина, Арій і Таленка якийсь час постояли мовчки. Потім згадали кераміка Класика і його сусіда по майстерні Казанову — сексуальний символ Галушки. Вона всіх своїх кавалерів міряла членом Казанови. Як що Галушка хвалила чоловіка, то це був «сильний мужик, в якого член майже як у Казанови», як що ганила, то це був «слабкий, якому далеко до члена Казанови».
— В Галушки було дуже сильне почуття власника на чоловіка.
Як що він з нею «переспав», то все, це її власність, він мусить підкоряться їй у всьому, і все за неї робити.
— Чому було? Можливо й далі є. Просто ми її тепер не бачимо.
Ілентина й Таленка «перемивають кісточки» Галушці. Арію це не цікаво і він іде до своєї «Барашки».
— Для Галушки в чоловіка важливим був тільки його член. А інше її не цікавило. Як вона могла зацікавити Казанову?
