мислять. Я по секрету сказала одній, що я не Іван а Арій і розраховую, що всі її подружки будуть знати, а вони не знають. Вона їм не сказала! Уявляєш? Їй сказали: «Нікому не говори.» і вона не говорить. В нас, як то роблять? Говорять, звичайно, але по секрету. Мені прийшлося «по секрету» кожній окремо розповісти. Та полячка, її звати Киця, шукає такого чоловіка, яких взагалі не буває.
— Якого вона хоче?
— Щоб був відповідного їй віку, здоровий, активний, любив те, що вона любить, був сексуальний і не імпотент.
Жінки сидять, сміються. Напроти них збираються грати вуличні музиканти, налагоджують апаратуру.
— Щоб був активний в сексі, треба брати молодого, але вона хоче щоб, можна було потім з ним одружитися.
— Хіба молоді хочуть старших?
— Якраз молоді й хочуть. Я мала багато пропозицій якраз від молодих, від 23 до 33 років. Вони готові кого завгодно «охопити сексом», а як що в жінки є житло, то вона дуже популярна, аби хотіла. А той вік, що хоче Киця, там уже дев’яносто процентів імпотентів. А ті, що ще не імпотенти, навряд чи можуть так, як вона хоче.
— Ти б написала їй, що таких не має.
— Писала. Вона відповіла, що з п’яти мільярдів знайде. Але ж п’ять мільярдів це не всі чоловіки, як що відняти жінок, дітей, гомосексуалістів і імпотентів, то не залишається з чого вибирати.
— А навіщо він їй той секс? Мені секс зараз, що є, що немає. А тобі, Ілентино?
— Мені також. Жінки бувають різні. Згадай Галушку, їй потрібно було, щоб сексом її стомили, щоб вона вимоталася, а оргазм вона ніколи не отримувала.
— Може якраз тому, що не отримувала, хотіла, хоч стомитися.
— Може. Чоловіки того віку, що хоче Киця, ті що ще щось можуть, хочуть жінку значно молодшу, надіються, що це їх омолодить, а ті, які нічого не можуть, вони нічого не шукають, їм жінка не потрібна.
— Тепер розумію, чому чоловіки носяться зі своїм членом, як з писаною торбою. Жінки можуть любити і без сексу, а чоловіки мабуть ні. Їм, як не потрібний секс, то не потрібна й жінка.
— Таленка, а як же Тонін тато, що полюбив молоду китаянку? Хоча, він не збирався жити з нею разом, тільки з молодою поговорити, та на неї подивиться. Це мабуть, не одне й те саме.
Музиканти налагодили свою апаратуру, їхня співачка почала співати. Ілентина і Таленка піднялися, пішли зі скверу.
Реальність.
Я привітала Мовчуна з днем народження відразу з двох сторін і як Ілентина, і як Арій. Рух, який я підняла перед тим, дав свої результати. Його подружки привітали його з днем народження, деякі по кілька раз. Я також разів зо три, щоб не відставати від інших.
Цього року Мовчун мав день народження і зустріч однокласників одночасно, тому мав надію, що йому не буде одиноко, як завжди в цей день. Я повісила привітання вранці сама перша на його сторінці. Після мене його привітала Киця. Часто вона називає його Баляс, можливо то його кличка, не знаю, вона написала на його стіні.
— Баляс, я завжди егоїстична, побажаю собі, щоб мені тримався й тримався, і нашій дружбі не було кінця. Всього тобі, що сам собі бажаєш. Кохаю, скубаю і поважаю. Хоч часом не хочу, не дбаю, жартую. Цілую, обнімаю, здоров’я і грошей, або навпаки. Не відомо, як краще. Твоя Киця.
Я хвалю її привітання, як гарно вона побажала. Чекаю поки привітають всі і вітаю ще раз.
— Мовчун, сьогодні ми пили пиво — «за твоє здоров’я!» Передаю тобі привітання: «Бажаємо тобі щастя і творчих успіхів. Всі знають про ваш твір, вирішили перші сто сторінок «обмити» пивом, на кожні наступні, міцність напою буде зростати. Успіху! Арій, Ілентина, Таленка.» Мовчун, ти є з нами! Тримайся!
Мовчун подякував всім нам, а через день це моє привітання тихо прийняв зі сторінки, інші залишив. Не знаю, хто встиг його прочитати. Чи ті на кого я розраховувала прочитали, особливо Киця? Судячи по її поведінці, думаю, що прочитала. Я навмисне вирішила трохи «засвітити» Мовчуна, як співавтора. Натяком дати зрозуміти, що він зі мною пише книгу. Хай «його жінки» бачать, що хтось хоче його «відірвати», що комусь він потрібний. Це подіяло, Киця згадала, що його любить.
Реальність.
— Антон буде сьогодні?
— Ні не буде.
— На роботі? — Кулон підійшов до Таленки і Ілентини, перервав їхню розмову, став розпитувати про Таленчиного чоловіка, свого друга.
— Ні Кулон, він дома залишився з собакою.
— А що у тебе з рукою? — Кулон помітив, що рука у Таленки перев’язана.
— Невдало знімала наплічник, зачепила палець, потягнула. В мене вже було таке з цим самим пальцем. Змастила маззю для коней, яку рекламують зараз, всі нею мажуть і ні в кого ще не було бажаного результату.
— Потрібно попарити, потім натерти спиртом, щоб прогріло. І то все, більш нічого, — радить Кулон.
— Потрібно взяти еластичний бинт і зробить тугу пов’язку, зафіксувати суглоб, — радить Ілентина. Кулон проти пов’язок і проти мазі, наполягає на своєму методі лікування.
— Кулон, розкажи краще про секс, для моєї книжки.
Кулон дивиться на Ілентину, від несподіванки замовкає.
— Який секс? Немає ніякого сексу!
— Розкажи про свій перший сексуальний досвід.
— Не має про що розповідати, то було гидко, мене підставили. — Відкриває і п’є з пляшки, щось схоже на сік чи компот. Повертається і йде геть. Жінки пробують повернутися до розмови, яку він їм був перебив. Пройшовши метрів п’ять, Кулон повертається.
— Мене підставив двоюрідний брат, кузен. Він потім використав те, що я в неї був, щоб з нею розлучитися. Не хотів продовжувати стосунки і використав мене.
Біля них зупинилася група, дві жінки і три чоловіки.
— Ми вийдемо до метро?
— Так! Спуститесь вниз. Але як що ви хочете швидше, то отам поверніть наліво і підете по Фролівській, так буде коротший шлях. — Кулон трохи йде з ними, показує де повернути. Коли повертається, Ілентина продовжує розмову.
— Як що він не хотів з нею бути, то ти тут ні при чому.
— Він сказав: «До тебе ходять всякі». І її покинув.
— У вас з першого разу нічого не вийшло?
— Все у нас вийшло! Я взяв пляшку вина, ковбаску, пішли до неї, вона тоді жила в гуртожитку.
— Ви не збиралися займатися сексом, а випили вина і так склалося?
— Чому не збиралися? Збиралися! Я сказав: «Пішли!» І ми пішли.
— Так вона сама хотіла, чому ти себе виниш?
— В неї була моральна травма, дитина народилася мертва, а чоловік її за це покинув. Вийшло, що я скористався травмою і ще їй травму добавив. Ніколи собі цього не пробачу.
— Ти зустрічався з нею?
— Ні. То був один раз і все. Тільки я забути і простити собі цього не можу. І ти уявляєш, коли я пізніше отримав квартиру, то якраз навпроти того гуртожитку. — Кулон знову п’є з пляшки і по запаху жінки зрозуміли, п’є вино. Випив, зітхнув і відійшов.
— Знаєш, Ілентина, як він відійшов перший раз, я не думала, що ще підійде.
— Я також, була переконана, що він піде, а розповідати не буде.
Кулон знову повертається до жінок, до розмови, і до пляшки.
Зробив ковток, провів очима молоду жінку, звернув увагу на дерев’яну прикрасу на її шиї.
