вояками.
Потім він пустився у критику окремих відомих боїв і відкрив Америку, доказуючи, що підрозділ, оточений з усіх боків, мусить здатися.
Намоловши язиком досхочу, він, нарешті, зволив вийти на вулицю і, попередивши сповнену відчаю даму, щоб вона нікуди не відходила, бо він зараз повернеться, пішов нагору до канцелярії, де знайшов надпоручника Лукаша. Той саме пояснював одному поручникові схему якихось окопів, дорікаючи, що той не вміє креслити і розуміється на геометрії, як вовк на звіздах.
— Ось як це треба креслити! Якщо ми повинні на дану пряму опустити перпендикуляр, то мусимо провести лінію, яка з першою утворить прямий кут. Розумієте? В такому разі ви розташуєте траншеї, як треба, не залізете з ними до ворога, а залишитеся від нього на відстані шестисот метрів. А коли б зробили так, як у вас тут накреслено, ви вклинили б наші позиції у ворожі і стали б своїми окопами перпендикулярно до ворога. А вам потрібний тупий кут. Це ж зовсім просто, чи ж не правда?
А поручник запасу, в цивільному житті касир якогось банку, стояв над тими планами у цілковитому розпачі, нічого не розуміючи. Він полегшено зітхнув, коли Швейк підійшов до надпоручника.
— Мельдую послушно, пане оберлейтенанте, якась дама посилає вам цього листа і чекає на відповідь, — при цьому він значуще і конфіденційно підморгнув.
Зміст записки не справив на надпоручника приємного враження:
Надпоручник Лукаш зітхнув, завів Швейка до порожньої сусідньої канцелярії, замкнув двері і почав ходити поміж столами. Нарешті, зупинившись перед Швейком, сказав:
— Ця дама пише, що ви тварюка. Що ви їй зробили?
— Я їй, мельдую послушно, пане оберлейтенанте, нічого не робив. Поводився дуже чемно, але вона збиралася розташуватись у вашій квартирі. Оскільки я не мав від вас жодного наказу, то я її до хати не пустив. До того ж, вона приїхала з двома валізами, як до себе додому.
Надпоручник ще раз голосно зітхнув, Швейк також зітхнув.
— Що таке? — грізно гаркнув надпоручник.
— Мельдую послушно, пане оберлейтенанте, що це важкий випадок. На Войтешській вулиці два роки тому до одного оббивальника впхалася якась панянка, і він ніяк не міг вигнати її з квартири. Зрештою мусив отруїти газом її і себе, і на цьому розвага скінчилася. З бабами клопоту не обберешся, я їх як облуплених знаю.
— Важкий випадок, — повторив за Швейком надпоручник, і ще ніколи він не говорив такої щирої правди. Милий Гайнріх справді попав у неабияку халепу. Жінку, переслідувану чоловіком, чортяка аж на декілька днів приносить у гості, саме тоді, коли до нього має приїхати пані Міцекова з Тршебоні, щоб цілих три дні повторяти те, чим вона обдаровує надпоручника кожні чверть року, коли приїздить до Праги робити закупи. Крім того, післязавтра до нього повинна прийти одна панночка. Після цілого тижня роздумувань вона обіцяла, що, напевно, дозволить йому спокусити себе, бо все одно за місяць вийде заміж за одного інженера.
Надпоручник сидів тепер, похнюпившись, на столі і мовчки шукав виходу, та поки нічого іншого не міг придумати, як сісти до столу, взяти конверт та папір і написати на службовому бланку:
— Цього листа, — сказав надпоручник, — віддасте вельможній пані. Наказую вам ставитися до неї з пошаною, тактовно і виконувати всі її бажання. Вони для вас мусять бути наказом. Поводьтеся з нею ґалантно і чесно її обслуговуйте. Тут ось сто крон, за них відзвітуєтеся потім. Можливо, вона вас за чимось пошле. Замовите для неї обід, вечерю і так далі. Крім того, купите ще три пляшки вина і коробочку сигарет «Мемфіс». Поки досить. Можете йти. Ще раз прошу вас виконувати все, що їй тільки заманеться.
Молода дама вже втратила всяку надію побачити Швейка і тому була дуже здивована, коли помітила, що той виходить з казарми і прямує до неї з листом.
Козирнувши, він подав їй листа і доповів:
— Згідно з наказом пана оберлейтенанта, я повинен до вас, вельможна пані, ставитися з пошаною, тактовно і робити для вас усе, що вам тільки заманеться. Наказано нагодувати вас і купити все, що тільки забажаєте. Я дістав на це від пана оберлейтенанта сто крон, але на ці гроші я ще мушу купити три пляшки вина і коробочку «Мемфіс».
Коли пані прочитала листа, вона знову відчула приплив енергії і проявила її тим, що наказала Швейкові найняти фіакра, а коли він це виконав, веліла йому сісти поруч візника на козлах.
Вони поїхали додому. У квартирі пані одразу ж увійшла в роль господині. Швейкові було наказано перенести валізи до спальні, витрусити на дворі килими, а ледь помітне павутиння за дзеркалом дуже її розгнівило.
Вона, як було видно, збиралася надовго окопатися на здобутих позиціях.
Швейк обливався потом. Коли він витрусив килими, дамочка пригадала, що треба здійняти фіранки і теж витрусити від пороху. Потім Швейк дістав наказ вимити вікна в кімнаті і в кухні. Потім молода дама почала переставляти меблі. Робила це дуже гарячково, і коли Швейк поперетягав усе з одного кутка в інший, їй так не сподобалося, і вона знову почала комбінувати і вигадувати, як би ще інакше переставити і порозтикати речі.
Вона перевернула в квартирі все догори дном, але помалу її енергія, з якою вона обладнувала гніздо, почала вичерпуватися, і руйнування припинилося.
Дама вийняла з комода чисту постільну білизну, сама натягнула наволочки на подушки і перини, і було видно, що робить це з любов’ю до постелі, бо цей предмет викликав у неї пристрасне тремтіння ніздрів.
Потім послала Швейка по обід і вино. Поки він повернувся, молода дама переодягнулася у прозоре матіне. Воно робило її надзвичайно принадливою і звабливою.
За обідом вона випила пляшку вина, викурила багато «мемфісок» і лягла у ліжко, а Швейк на кухні смакував свій військовий хліб, вмочаючи його в склянку з солодкою наливкою.
— Швейку! — почулося раптом зі спальні. — Швейку!
Швейк відчинив двері і побачив молоду даму в принадній позі на подушках.
— Підійдіть ближче!
Він підійшов до постелі, а вона з особливим усміхом зміряла очима його кремезну постать і міцні стегна.
Відгорнувши ніжну матерію, яка окутувала і прикривала все, молода дама владно сказала:
— Скиньте черевики і штани. Покажіть…
Коли надпоручник повернувся з казарми, бравий вояка Швейк міг чесно відрапортувати йому.
— Мельдую послушно, пане оберлейтенанте, я виконав усі бажання вельможної пані і послужив їй чесно, згідно з вашим наказом.
— Дякую, Швейку, — сказав надпоручник, — а багато було у неї тих бажань?
— Десь із шість, — відповів Швейк, — з цієї їзди вона тепер спить як вбита. Я виконав усе, що їй тільки заманулося.
В той час, як австрійські армії, приковані ворогом до лінії над Дунайцем і Рабою, стояли під зливою гранат, а крупнокаліберні гармати шматували роту за ротою, засипаючи їх в Карпатах землею, в той час, як обрії на всіх фронтах жевріли від палаючих сіл і міст, надпоручник Лукаш із Швейком переживали неприємну ідилію з дамою, яка втекла від свого чоловіка і грала роль господині дому.
Одного разу, коли вона пішла прогулятися, надпоручник Лукаш і Швейк стали радитись, як її
